Ру́банка — село в Україні, Чернігівській області, Ніжинському районі, Дмитрівській селищній громаді. Населення — до 300 осіб.
| село Рубанка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Бахмацький район |
| Рада | Рубанська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1740 |
| Населення | 491 (2012 рік) |
| Площа | 0,315 км² |
| Густота населення | 2241,27 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16570 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°57′04″ пн. ш. 32°48′33″ сх. д. / 50.95111° пн. ш. 32.80917° сх. д.Координати: 50°57′04″ пн. ш. 32°48′33″ сх. д. / 50.95111° пн. ш. 32.80917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 141 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16570, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Рубанка, вул.Дубини,39 |
| Карта | |
Рубанка | |
Рубанка | |
| Мапа | |
Географія Редагувати
Розташована за 30 км від районного центру, 7 км — до зал. ст. Григорівка. Сільраді підлягають поселення Заболоття, Нове, Смолове, Терешиха.
Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Біловежівський.
Історія Редагувати
Заснована 1740 в межах Прилуцького полку Гетьманської України. За переказами, частину села будували з дубняка Шостопалового хутора, який тепер носить назву Шевченкове.
Короткий опис села в довіднику «Малоросія»:
У 1905 році відбулось селянське заворушення, придушене окремою військовою групою царського уряду. У 1906 році стався страйк 500 працівників бурякових ферм підприємця Харитоненка. Вимоги: збільшення заробітної платні, покращення умов оренди землі.
З 1917 — у складі УНР. На поч. 1918 у селі з'явилися перші прихильники більшовиків, яких швидко нейтралізували місцеві люди. Так, терориста І. Матченка, який був агентом комуністичної влади, страчено за рішенням сходу села.
У 1927 році відбулась перша спроба організувати колгосп. Спочатку під виглядом комуни під назвою «Комінтерн». Селяни чинили опір грабункам комуністичної влади. Для упокорення села влада застосувала терор голодом, відомий у світі як геноцид українського народу 1932-33. Більшість убитих голодом — хронічно хворі, діти, старші люди. Селяни чинили збройний опір спробам комуністів знищити всі їстівні припаси. Жінки вдалися до повстання (Рубанське повстання 1933), в ході якого погромлено місцевий елеватор, де зберігалося награбоване у селян. В результаті власникам повернули тонни зерна, що відвернуло масову смерть людей від голоду.
Комуністична влада зруйнувала церкву святителя Миколая Міри Лікійської.
У часи німецько-радянської війни 1941—1945, було мобілізовано 570 мешканців Рубанки, з них 328 (близько 60 %) загинули.
У 1957 та 1967 у селі встановлено памятники загиблим у Другу Світову війну.
У післявоєнній часи в селі розвивалося тваринництво.
Комуністи активно переслідували православних рубанців. Після численних конфліктів було закрито православну парафію, яка проводила богослужіння у звичайній хаті.
Сучасний стан Редагувати
Село переживає гостру демографічну кризу, властиву усьому бахмацькому краю. Але збережено загальноосвітню середню школу (51 учень, 15 вчителів), аптеку та лікарню із стаціонаром, яка функціонує і як інтернат для літніх та немічних людей. Головний лікар — Олег Петрович Калиняк (випускник Тернопільського мед. ун-ту), переслідувався владою Віктора Януковича, але провину не довели, так як справа була замовною.
У селі з 2008 релігійна громада УПЦ Київського патріархату, а з 2019 - ПЦУ (ієрей Володимир Павлина) — одна з чотирьох на Бахмацький район.
Відомі уродженці Редагувати
- Бржеський Вітольд Чеславович (1913—1984) — доктор медичних наук, професор.
- Олександр Рачинський (1867 — 1941) — чернігівський губернський предводитель дворянства, камергер, товариш міністра народної освіти в 1915-1917.
Також Редагувати
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |