Ртуть самородна

Ртуть самородна (англ. native mercury, natural mercury; нім. gediegenes Quecksilber n) — характерний мінерал зони окиснення ртутних родовищ, де утворюється при розкладанні кіноварі.

Ртуть самородна
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d]
Абревіатура	Hg
Хімічна формула	Hg
Nickel-Strunz 10	1.AD.05
Ідентифікація
Сингонія	тригональна сингонія
Просторова група	кристалографічна група 166^d
Густина	13,5963 г/см³
Ртуть самородна у Вікісховищі

Назва — від тюрк. «utarid» — планета Меркурій (Dioscorides, 50).

Історія

Загальна характеристика

Іноді містить незначні домішки срібла або золота. При кімнатній т-рі — рідина. При т-рі –37-38 °С — кристалізується в тригональній сингонії. Дитригонально-скаленоедричний вид. Форми виділення: дрібні краплі в пустотах, порожнинах і серед уламків порід; при затвердінні — ромбоедричні кристали. Густина змінюється: у рідинної при 0 °С — 13,596, при 15°С — 13,558, у твердому стані при –46 °С — 14,26. Колір сріблясто-білий, олов'яно-білий. Блиск металічний. Зустрічається часто, однак ніде не утворює великих скупчень. Входить до складу ртутних руд.

Поширення

Знахідки: Мошельландсберґ (Рейнланд-Пфальц, ФРН), Альмаден (Іспанія), шт. Техас і Каліфорнія (США), Хуапкавеліка (Перу), Микитівка (Донбас, Україна), Хайдаркен (Сер. Азія, Киргизстан).

Різновиди

Розрізняють:

• ртуть паладіїста (Потарит);
• ртуть селениста (тиманіт);
• ртуть селено-сірчиста (онофрит — різновид мінерального виду метацинабарит — тиманіт, Hg(S, Se));
• ртуть сірчиста (кіновар);
• ртуть сірчиста чорна (метацинабарит);
• ртуть сріблиста (рідинна амальґамасрібла);
• ртуть телуриста (колорадоїт);
• ртуть хлориста (каломель);
• ртуть хлороселениста (каломель забруднена домішками).

Див. також

• Ртутні руди
• Список мінералів

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
   d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ртуть самородна // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ртуть самородна // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання