Рома́шкове — село в Україні, у Середино-Будській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 377 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Ромашківська сільська рада.
| село Ромашкове | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Громада | Середино-Будська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 377 |
| Поштовий індекс | 41051 |
| Телефонний код | +380 5451 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°08′56″ пн. ш. 33°56′58″ сх. д. / 52.14889° пн. ш. 33.94944° сх. д.Координати: 52°08′56″ пн. ш. 33°56′58″ сх. д. / 52.14889° пн. ш. 33.94944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 179 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41051, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Ромашкове |
| Карта | |
Ромашкове | |
Ромашкове | |
| Мапа | |
Після ліквідації Середино-Будського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району.
Географія ред.
Село Ромашкове знаходиться на березі річки Знобівка, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Шалимівка, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Чернацьке. На відстані 1,5 км розташоване село Лісова Поляна. Через село проходить автомобільна дорога Т 1915.
Назва ред.
Про походження назви села точних відомостей не збереглося. Існує припущення, що воно походить від імені селянина Ромашка Кашлова, який у середині XVII століття мав бортні угіддя у цих місцях.
Історія ред.
Ромашкове було засновано старостою Новгород-Сіверського Олександром Пясочинським або його сином Яном в 40-х роках XVII століття і до початку національно-визвольної війни українського народу проти панування Польщі перебувало у володінні сім'ї Пясочинських. Після звільнення України від поляків воно було включено в число «ратушних сіл» та близько 1677 р. подаровано новгород-сіверський протопопу Єлисею Зеленицькому.
Після смерті Зеленецького гетьман Іван Мазепа в 1698 році віддав Ромашкове разом «з усіма його приладдям і селянами» компанійському полковнику Григорію Пашковському (? - 1701), а від нього воно в 1701 році перейшло до його дружини Глікерії.
У жовтні 1709 Іван Скоропадський відібрав Ромашкове у Глікерії Пашковської і 13 жовтня 1709 надав його Андрію Петровичу Ізмайлову, який служив з 30 липня 1709 по вересень 1710 ближнім стольником в Глухові.
Після звільнення А. П. Ізмайлова з посади стольника, Ромашкове було повернуто під гетьманську владу і в 1715 році віддано Глухівському сотнику Івану Мануйловичу (? - 1740), який по ревізії 1723 р. володів в ньому 11 дворами і 5 хатами, а козаки - 16 дворами.
У 1740 році Іван Мануйлович помер. Після його смерті Ромашкове успадкувала його єдина дочка Марія Іванівна Мануйлович (? - 1763-1765). Проте за рішенням Малоросійського генерального суду від 29 травня 1746 р. воно у неї було відібрано і передано її двоюрідному брату Дмитру Васильовичу Оболонському, синові її тітки Анастасії Мануйлович, яка довго сперечалася зі своїм братом Іваном за частину спадщини, що залишився після смерті їх вітчима - глухівського сотника Василя Федоровича Ялоцького.
Незабаром після присудження Ромашкового Дмитру Оболонському він подарував його своєму зятю - бунчуковому товаришу Андрію Павловичу Раковичу (? - До 1749), онуку компанійського полковника Григорія Пашковського, а після його смерті воно перейшло у спадок до його дружини і дітей - бунчуковому товаришу Захару Андрійовичу Раковичу (? - до 1788) і Лаврентію Андрійовичу Раковичу (бл. 1741 - після 1809).
На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. З. А. Ракович володів в Ромашковому 21 двором і 26 хатами, Л. А. Ракович - 16 дворами і 20 хатами, виборні козаки - 5 дворами і 10 хатами, підпомошники - 14 дворами і 24 хатами, а козацькі підсусідки - 1 двором, 2 хатами і 1 бездворовою хатою.
Після смерті братів Раковичів їх спадкоємці розпродали свої ромашківські володіння і до кінця 20-х років ХІХ століття в селі вже «було багато поміщиків, проте всі вони були полупанками, більше двохсот душ ні у кого не було: Григорій Герасимович Соколик, який мав найбільше кріпаків, найкращу в селі садибу і гуральню; Новікови, які володіли в Ромашковому садибою і винокурнею; Дергунові, Лазаровичі, Іван Крелевецький, Йосип Крелевецький »та інші.
За спогадами Олександра Федоровича Липського, на початку ХІХ століття Ромашкове являло собою «таку глушину, яких небагато в усій Чернігівської губернії. Глушину непроглядну. Село знаходилося на річці, що розділяла його на дві частини, кожна версти по дві, якщо не більше. Наприкінці правого боку знаходилася сільська церква. Ліва сторона села називалася "той бік" і абсолютно відокремлювалася широким ставком і островом. Річка між селом була широка і в багатьох місцях глибока, береги заросли очеретом. На ній було три млини. Раків, плотви, окунів, линів, карасів і щук була безодня».
Напередодні скасування кріпосного права, в 1859 році, в селі проживало 879 жителів. Більшість з них були кріпаками і належали кільком поміщикам. У в селі працювали 3 вітряних млини, 1 заїжджий двір і 1 гуральня.
Здавна в Ромашковому функціонувала дерев'яна Покровська церква, в якій в 1779-1781 рр. служив священик Ялинське і один паламар. Проте з часом вона занепала, і в 1877 році на її місці була зведена нова церква, яка за одними даними була дерев'яною, а за іншими - цегляною.
У жовтні 1860 в селі була відкрита перша церковно-приходська школа, в якій в 1860-1861 навчальному році навчалося 26 хлопчиків, а в 1885 році - земська школа, яку в 1901 році відвідувало 30 хлопчиків і 7 дівчаток. Школа знаходилася в громадському будинку і утримувалася за рахунок коштів земства в сумі 125 руб. і сільського товариства в сумі 160 руб.
Посилання ред.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»