Роман митрополит Литовський Роман митрополит Литовсько Руський у 1354 1362 роках РоманМитрополит Роман1354 1362 й Митроп

Роман — митрополит Литовсько-Руський у 1354 — 1362 роках.

Роман

Митрополит Роман

1354—1362-й Митрополит Київський і всієї Русі

1354 — 1362

Церква:

Константинопольська православна церква

Попередник:

Наступник:

Діяльність:

Народження:

Смерть:

По смерті митрополита київського Феогноста у 1354 році, тверський монах Роман, за підтримкою Великого князя литовського Ольґерда, намагався зайняти звільнену катедру, але його випередив архієпископ Владимирський Олексій, якого призначив патріарх Константинопольський Філофей митрополитом Київським з осідком у Володимирі-на-Клязьмі. Роман ж став митрополитом Литовсько-Руським, резиденція якого розміщувалася у Новогрудку.

Того ж року Вселенським патріархом визнано місто Володимир-на-Клязьмі другою резиденцією Київських митрополитів за умови, що Київ й надалі вважатиметься головним кафедральним містом.

Незадоволені Ольґерд та митрополит Роман розпочали затяжну боротьбу за київську митрополію, у Царгороді та в митрополії. Сприяючи антимосковським планам Ольґерда, митрополит Роман намагався перенести катедру митрополита Київського та усієї Руси з Москви (де вона тоді перебувала) назад до Києва. Прибувши до Києва, куди сягала влада князя Ольґерда, митрополит Роман оголосив себе митрополитом Київським та усієї Руси.

У 1358 році митрополит Роман приїхав у Тверь, де був прийнятий з великою пошаною тверськими князями, які перебували в родинних стосунках з Ольґердом та ворогували з Московією.

1361 року Константинопольський патріарх уточнюючи межі юрисдикцій митрополита Романа та Олексія, визнав єпархії Малої Русі (Холмську, Галицьку, Перемиську та Луцьку) — частиною Литовської митрополії.

У 1362 році митрополит Роман помер. Після його смерти великий князь Ольґерд продовжує боротьбу за окремого митрополита для Литви-Руси та проти митрополита Олексія.

Попередник:	Митрополит Литовсько-Руський 1354— 1362	Наступник:
Феогност Теодорит	Митрополит Литовсько-Руський 1354— 1362	Кипріян

Примітки Редагувати

Вікторія Любащенко Польський король Владислав Ягайло і київський митрополит Кипріян: спроба церковної унії у XIV столітті. Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. – Львів, 2012. – Вип. 5. – 264 с.

Джерела та література Редагувати

Русина О. В. Роман // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 276. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література Редагувати

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Вікторія Любащенко Польський король Владислав Ягайло і київський митрополит Кипріян: спроба церковної унії у XIV столітті. Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. – Львів, 2012. – Вип. 5. – 264 с.