Надія Степанівна Романів (за іншими джерелами Софія Сушко) «Віра», «Наталка», «Тирса» (* 1920 — † 14 квітня 1949 Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — зв'язкова ОУН, співробітниця СБ ОУН (б), професійна підпільниця, учасниця ІІ-го Великого Збору ОУН (б) Дружина Василя Сидора «Шелеста»
| Надія Романів | |
|---|---|
| Надія Романів (Софія Сушко) | |
| | |
| Народилася | 1920 Осмолода, Рожнятівський район, Івано-Франківська область |
| Померла | 14 квітня 1949 Осмолода, тепер Рожнятівський район, Івано-Франківська область ·застрелена в оточенні МГБ |
| Поховання | можливо смт Перегінське |
| Громадянство | Українська держава (1941) |
| Національність | українка |
| Діяльність | громадська діячка, член ОУН та УПА |
| Посада | Зв'язкова, співробітник СБ |
| Партія | ОУН |
Життєпис ред.
В ОУН ред.
У квітні 1942 року у складі похідної групи з бойовими подругами «Анькою» (Анна Прокопович (за чол. Гошовська, Лопатинська) та «Зіркою» (Стефанія Понич) за наказом провідника «Легенди» (Іван Климів) вирушає для підпільної роботи в Східно-Українські землі. Надія приїздить до Києва. Працює зв'язковою Дмитра Мирона «Орлика», займається розповсюдженням оунівських прокламацій. Активно займалася питанням дерусифікації українців. У спогадах писала:
У серпні 1942 у складі слідчої групи під керівництвом Миколи Арсенича займається розслідуванням справи загибелі провідника «Орлика». Результатом розслідування стало викриття двох братів Скузів, агентів Гестапо і НКВД.
Загибель ред.
Загинула в бою з МГБ у штабній землянці разом з чоловіком Василем Сидором у Перегінському районі Івано-Франківської області, в долині річки Лімниці, на схилі гори Яйко, в урочищі Яла поблизу різарні. Можливі останки Надії, Василя Сидора і охоронців перенесено на цвинтар у смт Перегінське.
Джерела ред.
- Літопис УПА, т. 18 (Нова серія) С. 616–667 (рос.)
- Літопис УПА т. 21 (Нова серія) С. 78, 105, 152, 876.