Рогові оркестри, поширені в другій половині 18-го і на початку 19-го ст. в Росії і на поміщицьких дворах в Україні, переважно з кріпаків. Інструменти складалися з рогів різної величини, кожний ріг міг видавати тільки один звук. Рогові оркестри мали своє нотне письмо, в якому були позначені тільки ритмічні вартості. Виконання музики роговими оркестрами вимагало великого фізичного зусилля. Проти практики рогових оркестрів протестували в Західній Європі.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.