Георгій Олексійович Рогачевський (5 травня 1920, Лісне — 7 серпня 1996, Київ) — Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир ланки торпедних катерів 2-го дивізіону 1-ї Севастопольської ордена Нахімова бригади торпедних катерів Чорноморського флоту, старший лейтенант.
| Георгій Олексійович Рогачевський | |
|---|---|
| Народження | 5 травня 1920 Лісне (Сумська область) |
| Смерть | 7 серпня 1996 (76 років) Київ |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Країна | СРСР |
| Рід військ | ВМФ СРСР |
| Освіта | Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова |
| Роки служби | 1937—1971 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Капітан 1-го рангу |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна • Визволення Криму |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
Народився 5 травня 1920 року в селі Лісне Середино-Будського району Сумської області України в сім'ї робітника. Росіянин. Член ВКП (б) / КПРС з 1946 року. Разом з батьками переїхав до селища Вороніж Шосткинського району, а в 1928 році — в Путивль, а потім — до Глухова. У 1937 році закінчив середню школу.
У Військово-Морському Флоті з 1937 року. У 1939 році закінчив Військово-морське артилерійське училище, а в 1941 році — Чорноморське вище військово-морське училище в Севастополі. У березні 1941 року у званні мічмана направлений в 1-у бригаду торпедних катерів. Напередодні війни командував ТКА-42. На цьому катері провоював майже всі роки німецько-радянської війни.
Учасник радянсько-німецької війни з 1941 року. В період боїв за відвоювання Криму з 3 по 4 травня 1944 року потопив транспорт і 2 баржі противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року за мужність і відвагу, проявлені в боях при визволенні Криму, старшому лейтенанту Георгію Олексійовичу Рогачевському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3799).
Після війни Георгій Рогачевський продовжував служити в ВМФ СРСР. У 1958 році закінчив Військово-морську академію в Ленінграді. Командував з'єднаннями кораблів, готував кадри для флоту. З 1971 року в чині капітана 1-го рангу — в запасі.
Жив у місті Києві. Працював старшим інженером в Інституті геохімії і фізики мінералів Академії наук УРСР. Був дійсним членом мінералогічного товариства СРСР. Помер 7 серпня 1996 року. Похований у Києві на міському кладовищі «Берківці».
Нагороди Редагувати
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, медалями.
Література Редагувати
- В путешествие по Сумщине. Харків, 1979(рос.)
- Герои боёв за Крым. — Сімферополь: Таврия, 1972.(рос.)
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харків: Прапор, 19(рос.)