Ри́ков Євге́н Па́влович (1906, с. Алтай, нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан — 21 вересня 1941, поблизу м. Лохвиці, УРСР, СРСР) — політичний працівник Червоної Армії, дивізійний комісар. Член Військової ради Південно-Західного фронту Червоної армії під час німецько-радянської війни.
| Риков Євген Павлович | |
|---|---|
| Народження | 1906 с. Алтай, нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан |
| Смерть | 21 вересня 1941 поблизу м. Лохвиці, УРСР, СРСР |
| Країна | СРСР |
| Роки служби | 1928–1941 |
| Партія | КПРС |
| Звання | дивізійний комісар |
| Командування | Південно-Західний фронт |
| Війни / битви | радянсько-фінська війна |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| Риков Євген Павлович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в с. Алтай (нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан) у селянській родині. член ВКП(б) з 1927 року.
В армії з 1928 року. З 1931 року — політрук ескадрону, а з 1933 року — інструктор політвідділу дивізії. У 1933–1938 роках був помічником командира ескадрону з політичної частини 4-го Харківського Червоного козацтва кавалерійського полку, пізніше інструктор по роботі серед членів комсомолу 1-ї Червоного козацтва кавалерійської дивізії. Закінчив Військово-політичну академію ім. Леніна (1938).
З 1938 року — начальник політвідділу 6-го кавалерійського корпусу, а з вересня 1939 року начальника політвідділу Білоруської армійської кавалерійської групи.
Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років.
З листопада 1940 року начальник політуправління 9-ї армії. З червня 1940 року — Член Військової ради Середньоазіатського військового округу. Того ж року Рикову було присвоєно звання дивізійний комісар.
На початку німецько-радянської війни Риков займав посаду члена Військової ради Південно-Західного фронту. У ході відступу від Києва радянських військ, разом зі штабом Південно-Західного фронту намагався вийти з оточення в районі міста Лохвиці 21 вересня 1941 року. За офіційною радянською версією Євген Риков був убитий у штиковій атаці при прориві лінії фронту поблизу села Ісківці, разом з Михайлом Кирпоносом і Михайлом Бурмистенком.
За іншою версією, був важко поранений і потрапив у полон, де й помер у листопаді 1941 року.
Пам'ять Редагувати
Ім'я Є. П. Рикова в Казахстані носить Катон-Карагайська середня школа, в якій він навчався. У 1967–2016 році на честь Комісара Рикова була названа теперішня вулиця Петра Курінного в Києві.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Веб-енциклопедія Києва.
- Топільський Георгій. 1941. Події навколо Ніжина мовою документів[недоступне посилання з липня 2019] // Українська військова історія
- Рыков Евгений Павлович [ 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Сайт «1941-1945 г.» (рос.)
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |