Олексій Миха́йлович Ре́мізов (рос. Алексе́й Миха́йлович Ре́мизов; 24 червня () 1877, Москва, — 26 листопада 1957, Париж, Франція) — російський письменник. Один із найяскравіших стилістів у російській літературі.
Олексій Михайлович Ремізов | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Алексе́й Миха́йлович Ре́мизов | ||||
Ім'я при народженні | Ре́мізов Олексій Михайлович | |||
Народився | 24 (6) липня 1877 Москва, Російська імперія | |||
Помер | 26 листопада 1957 (80 років) Париж, Франція | |||
Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа | |||
Громадянство | Російська імперія | |||
Національність | росіянин | |||
Діяльність | письменник, рисувальник | |||
Alma mater | МДУ | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | 1902—1957 | |||
| ||||
Ремізов Олексій Михайлович у Вікісховищі |
Життєпис
Перші роки
Народився Олексій Ремізов в московській купецької сім'ї. Мати письменника Марія Олександрівна Найдьонова була сестрою відомого в Росії промисловця і громадського діяча Миколи Олександровича Найдьонова (1834—1905). Його троюрідна сестра Марія Василівна Ремізова — мати російського ботаніка . У своїй автобіографії 1912 року Олексій Ремізов писав:
Я, Олексій Михайлович Ремізов, ратник ополчення 2-го розряду, почесний громадянин, народився в 1877 році 24 червня в Москві в Замоскворіччі. Батько мій Михайло Олексійович Ремізов — московської 2-ї гільдії купець. Торгівля батька — велика галантерея. Моя мати Марія Олександрівна Ремізова, уроджена Найдьонова, зі знаменитого купецького роду Найдьонових. Предки мої по батькові Ремізови — тульські, з міста Веньова. Предки по матері Найдьонові — владімірські, з села Батиєва, Суздальського повіту.
З дитячих років Олексій Ремізов був великим вигадником і фантазером. У віці семи років він записав зі слів няні розповідь про пожежу в селі — це було його перше реалістичне оповідання. Пізніше робота з «чужим словом» трансформувалася в особливу авторську манеру — творчість «за матеріалом». Тоді ж він вирішив стати письменником.
В 1895 році Олексій Ремізов закінчив Московське Олександрівське комерційне училище і вступив на Фізико-математичний факультет Московського університету. Студентом був помилково арештований за опір поліції під час демонстрації і на 6 років засланий на північ Росії (Пенза, Вологда, Усть-Сисольськ).
Потрапивши на заслання в 1901 році в м. Усть-Сисольськ, Вологодської губернії познайомився з іскрівцем Щеколдін Ф. І., який взяв його під своє заступництво. Зі спогадів А. М. Ремізова про своє заслання — «Прихистив Федір Іванович Щеколдін, староста і скарбник, найстаріший з засланців, учитель, подобу Варлаама індійського …»
Повернувшись із заслання в 1905 році в Санкт-Петербург, Ремізов почав активну літературну діяльність: публікуються його казки і легенди «Лимонарь, або: Луг духовний», «Посолонь», «Докука і балагур'є», «Николині притчі», роман «Ставок» і повісті «Годинник», «П'ята виразка». Драматургічні твори на зразок середньовічних містерій: «Трагедія про Юду, принца Іскаріотського», «Дідькове дійство», «Цар Максиміліан». В 1908 році в театрі Віри Коміссаржевської поставлено «Дідькове дійство». Письменника зараховували до символізму (і більш широко — модернізму), хоча сам Ремізов не позиціонував себе як символіста. Найближчим другом письменника був вічужанін Щеколдін Федір Іванович (1870—1919), один з засновників РСДРП, письменник. Щеколдін є героєм розповіді Ремізова «Сім бісів».
В роки революції
У роки більшовицького перевороту та наступні роки воєнного комунізму Олексій Ремізов залишався в Петрограді, хоча політично був налаштований антибільшовицьки (сам він був близький доесерів). Влітку 1921 року Ремізов виїхав на лікування в Німеччину. Письменник гадав, що це тимчасово, однак повернутися назад в Росію йому не судилося.
Ми всі приходимо у світ, щоб нас пестила царівна Мимра, але всіх нас пожирає смердюча змія Скарапея, — такий сумний зміст ремізовських книг.
В еміграції
У листопаді 1923 року, через економічну кризу, Олексій Ремізов переїхав з Берліна в Париж. Там він прожив решту свого життя. В еміграції Ремізов продовжував багато писати. Нйвідомішими стали його художні спогади про життя в Петербурзі і революцію: «Розбурхана Русь» та «Підстриженими очима». Проте друкуватися ставало з кожним роком важче. Ремізов брав участь у виданні журналу «Версти» (Париж, 1926—1928), в якому публікувалися деякі його твори. З 1931 року публікація книг Ремізова майже припинилася. Його друзі і шанувальники заснували спеціальне невелике видавництво «Оплєшнік» в 1953 році, що дозволило письменникові видавати нові книги.
Наприкінці життя отримав громадянство СРСР. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.
Дружина (з 1903 року) — Серафима Павлівна Ремізова-Довгелло (1876—1943), палеограф.
Творчість
«Живою скарбницею російської душі й мови» називала його творчість Марина Цвєтаєва. Він надзвичайно яскраво та образно сприймав світ.
Перша публікація Олексія Ремізова вийшла в світ у 1902 році. Московська газета «Кур'єр» надрукувала оповідання «Плач дівчини перед заміжжям», під псевдонімом «Н. Молдаванов».
На початку 1905 року переїхав до Петербурга, де почалося його справжнє літературне життя. З 1921 року він перебував в еміграції: спочатку в Берліні, потім у Парижі. Про те, що Олексій Ремізов був ще й талановитим художником, знають не всі. Він малював завжди, на будь-якому клаптику паперу. Кожне свій лист або крихітну записку він неодмінно супроводжував якимось малюнком. У 1933 році в Празі експонувалася виставка його малюнків.
Роботами Ремізова-художника захоплювалися Марк Шагал, Василь Кандинський, Пабло Пікассо. У роки війни Олексій Ремізов вів «графічний щоденник», в якому відображав сни, портрети сучасників і події, що схвилювали його.
У 1985 році був виданий каталог виставки малюнків і рукописів Ремізоваіз зібрання Томаса П. Уїтні, яка проходила в Mead Art Museum Амгерстського коледжу, в місті Амгерст, штат Массачусетс, США.
У 2013 році архів Олексія Ремізова, який зберігала у Франції Наталія Рєзнікова (1902—1992), був придбаний, у її спадкоємців, Міністерством культури Росії. Зараз архів Ремізова зберігається в Державному Літературному музеї(Москва).
Спогади сучасників
згадує:
«На своєму тривалому життєвому шляху мені доводилося зустрічатися з багатьма цікавими, обдарованим і навіть знаменитими людьми, але ріхто з них не був більш чуйним і доброзичливим ніж Олексій Михайлович Ремізов».
Письменник і публіцист Іван Ільїн так характеризує творчість Ремізова:
«Це майстер слова і живописець образів, художній і духовний образ якого настільки своєрідний і незвичний, що літературний критик, який хоче осягнути і описати його творчість, постає перед дуже тонким і складним завданням. Ремізов, як письменник, не вписується в жодні традиційно-літературні форми, не підпадає під жодні узвичаєні „категорії“. А ще й тому, що він створює завжди і в усьому нові, свої форми, і ці нові літературні форми вимагають нових „категорій“. Надзвичайно важливим є й те, що ці форми вимагають від читача і від критика нібито нових душевних „органів“ споглядання і осягнення».
Творчість Ремізова привертала увагу діячів французької інтелектуальної еліти 1940—1950-х років. В цей час твори Ремізова багато перекладали французькою мовою. Він виступав по радіо зі своїми творами, бував в літературних салонах, про його творчість писали найбільші французькі газети.
Олексій Ремізов творив все своє життя. Багато в чому його твори є автобіографічними.
Ремізов пише в «Учителі музики», що «в кожній людині не одна людина, а багато різних людей». А коли його біограф Н. Кодрянська запитала Ремізова про його багатогранність, — «Олексій Михайлович навіть не здивувався моєму запитанню, а весело вигукнув: „Та це ж вони всі між собою перегукуються!“»
«Ще в дитинстві Ремизову дали прізвисько „порожня голова“, і воно прилипло до кінця його днів. Перед нами варіація казкового дурника, який в свою чергу постає варіацією „бідної людини“, усіма зневаженої, однак обранця казки, найулюбленішого їй», пише Андрій Синявський.
Стиль
Його проза тематично надзвичайно багатостороння, містить елементи символізму (згущення, ущільнення) та експресіонізму (надмірність, перебільшення). Крім засобів народної поезії, як, наприклад, повтори і чітко виражена ритмізація, у Ремізова можна зустріти і відсторонення за допомогою стилізації усного мовлення (оповідь), що вкладена в уста вигаданого персонажа. У мові Ремізова поєднуються прихильність до давніх форм російської мови і прагнення до оновлення поетичних засобів. Він використовує також елементи мови російських книг XVII століття, а також діалектну та народну лексику. Водночас Олексій Ремізов ретельно і спеціально відмовляється від європейських запозичень.
Твори
Ремізову принесли популярність його казки і символістські романи, — перш за все, збірки «Посолонь» (1907), «Докука і балагур'є» (1914), романи і повісті «Ставок» (1905), «Годинник» (1908), «П'ята виразка» (1912), «Хрестові сестри» (1910). В еміграції Ремізов в основному писав белетризовані мемуари, найвідоміші з яких — «Розбурхана Русь. Щоденник 1917—1921 рр» (1927). Ремізову також належить ряд драматургійних творів («Дідькове дійство», «Про Іуду, принца Іскаріотського»). Всі вони увійшли в академічне видання Зібрання творів, що вийшло в 2000—2004 роках.
У «Посолоні» і «Лимонарі» Ремізов ніби висуває свою власну альтернативу декадентському початку в мистецтві, що було співзвучно пошукам «молодших символістів». Його варіант подолання егоцентричних тенденцій в літературі виявляється близьким концепції соборності мистецтва В'ячеслава Іванова.
У своїх драматургійних творах Ремізов найвиразніше реалізував сповідувану ним «необарочну» поетику, де поєднано фарс і трагедію, приземлено-тваринне і піднесено-духовне, «серафічне», інвективи до вічності і натяки буденності. Остання п'єса — «Цар Максиміліан» (1919) — стилізована переробка декількох фольклорних варіантів — ще один акт пієтету письменника перед народною творчістю.
«Розбурхана Русь» — перша книга автобіографічної епопеї Олексія Ремізова, яка зайняла основне місце в його емігрантській творчості і де письменник охопив своє життя, — «Іверень» (1897—1905), «Петербурзький байрак» (1905—1917), «Розбурхана Русь» (1917—1921), «Учитель музики» (1923—1939), «Крізь вогонь Скоробей» (1940—1943). Автобіографічна проза Ремізова багато в чому відрізняється від звичних форм цього жанру: реальні факти переплетені з авторською фантазією, композиція не лінійно-хронологічна, а мозаїчно-послідовна, підпорядкована ліричному імпульсу.
У 1927 році в розширеному вигляді вперше опублікована розповідь «Іверень», Щеколдін Ф. І. є одним з героїв книги спогадів А. М. Ремізова. Перша глава має підзаголовок «Старець», як би дає стильовий камертон для зображення Щеколдіна. Його образ малюється Ремізовим відповідно по каноном давньоруської агіографічної літератури: «Федір Іванович Щеколдін кореня костромського і мова його округла.»
В останніх книгах письменник переосмислює найбільш значні пам'ятки російської і світової культури («Трістан та Ізольда», «Сава Грудцин», «Коло щастя», «Павичевим пером» і ін.). Найважливішою темою для розуміння зв'язків Ремізова з російським і європейським авангардом постає тема снотворчості. Вона висловилася в двох книгах: «Мартин Задека» і «Вогонь речей». Остання — це своєрідний естетичний заповіт — унікальне «гіпнологічне» дослідження російської літератури ніби замикає літературно-філософську есеїстику «срібного віку», присвячену російській класиці.
Зібрання творів Ремізова (1910—1912) показало цілісність художнього світу письменника, парадоксальне поєднання в собі жартівника і казкаря, винахідника кошмарів і жаху повсякденної дійсності. Поєднання двох частин буття було принциповим для Ремізова, який так писав про центральну тему своєї творчості: «Жнива світу, біда людського життя — як важко жити на світі! Люди заможні і ті, що приречені на злидні, для них однаково є тягарем життя. А інша сторона — смішна».
Найвідоміші твори
- «Лимонарь» (1907)
- «Посолонь» (1907)
- «Дідькове дійство» (1907)
- «Годинник» (СПб, 1908)
- «Ставок» (1908)
- «Трагедія про Юду, принца Іскаріотського» (1908)
- «Невгамовний бубон» (1909)
- «Хрестові сестри» (1910)
- «Дійство про Георгія Хороброго» (1910)
- «П'ята виразка» (1912)
- «Зібрання творів у 8 т.» (1910—1912)
- «Слово про загибе російської землі» (1917)
- «Цар Максиміліан» (1919)
- «Цар Додон» (1921)
- «Росія в письменах» (1922)
- «Кукха» (1923)
- «Розбурхана Русь. Щоденник 1917—1921 рр.» (1927)
- «У рожевому блиску» (1952)
- «Краватка» (1922)
- «Сила Русі» (1911)
Бібліографія
- Bibliographie des oeuvres de Alexis Remizov. Etablie par Helene Sinany. Sous la direction de T. Ossorguine. Paris: Institut d'etudes slaves, 1978. 255 p. .
- Зі змісту:
- Хронологія життя автора — С. 15—21;
- I. Книги та брошури (1907—1957) — С. 23—86, № 1—83;
- Переклади (1924—1965) — С. 87—100, № 84—123;
- II. Передмови, твори у збірниках, альманахах і т. ін., Ремізов — перекладач, автобіографії (1894—1958) — С. 101—114, № 124—201;
- III. Розповіді, статті, нариси, звіти, видані в періодиці (1897—1949) — С. 115—174, № 202—331;
- IV. Покажчики: псевдонімом — С. 177, Назв — С. 179—230, Імен — С. 231—233,
- Назв періодики та збірників — С. 235—246.
- Зі змісту:
Примітки
- Олексій Ремізов. {{{Заголовок}}}.
- (Вичугский край): история, люди, факты, Исторические даты 26 ноября[недоступне посилання з липня 2019]
- Корній ЧуковськийОстанні розповіді Олексія Ремізова
- Images of Aleksei Remizov. Essey and catalogue of the exhibition by Greta Nachtailer Slobin. Amherst: Mead Art Museum, 1985. 140 p. .
- літературний музей <! — Тема додана ботом ->[недоступне посилання з липня 2019]
- . — С. 346.
- Алексѣй Ремізов' «Цар Додон'»
Література
- Олексій Михайлович Ремізов: Бібліографія (1902-2013) / Авт.-упоряд. Е.Р.Обатніна, Е.Е.Вахненко. — СПб., 2016. — 834 с. — .
- Олексій Ремізов: Дослідження і матеріали. СПб., 1994.
- Грачова A. M. Олексій Ремізов і давньоруська культура. СПб., 2000.
- Ільїн І. О. Творчість О. М. Ремізова. М., 1938.
- Ільїн І. О. Про темряву і прояснення. Книга художньої критики: Бунін — Ремізов — Шмельов. Мюнхен, 1959. 196 с.
- Казак, Вольфганг. Енциклопедичний словник російської літератури з 1917 року. Пер. з нім. Е. Варгафтік і І. Буріхін. London: OPI, 1988. — С. 641—644. .
- Кухта Е. В. Графічні альбоми О. Ремізова // ПРО Книги. Журнал бібліофіла. 2012. № 2. — С. 72—83.
- Кухта Е. В. Матеріали до теми «Графічні альбоми О. Ремізова» // ПРО Книги. Журнал бібліофіла. 2012. № 2. С. 83—89.
- Корній Чуковський О. Ремізов. «Оповідання», СПБ. 1910. — «Невгамовний бубон», Альманах для всіх, 1910
- , Театр Ремізова. «Життя мистецтва», 1920, 15 січня, № 343, с. 2.
- Російські письменники 20 століття: бібліографічний словник / гл. ред. і упоряд. П. А. Миколаїв — М .: наук. вид-во «Велика російська енциклопедія», 2000. — С. 588—590.
- Обатніна Е. Р. Цар Асика і його піддані. Мавпяча Велика і Вільна Палата А. М. Ремізова в особах і документах. СПб., 2001. — 384 с., Іл.
- Обатніна Е. Р. О. М. Ремізов. Особистість і творчі практики письменника. М., 2008.
- Синявський А. // Синявський А. Д. Літературний процес в Росії. М .: РДГУ, 2003, с. 299—313.
- Слобін Г. Н. Проза Ремізова: 1900—1921. СПб., 1997.
- Цивьян Т. В. Про РЕМІЗОВСЬКІ гіпнології і гіпнографії // Срібний вік в Росії. М., 1993.
- Сурмачёв О. Г. До питання про першу публікацію оповідання О. Ремізова «Фортеця».
- Сурмачёв О. Г. До питання про перше читання роману «Ставок» О. М. Ремізовим. // БАПВО. Вологда, 2016. — № 1 (34). — С. 84—87.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Miha jlovich Re mizov ros Alekse j Miha jlovich Re mizov 24 chervnya 1877 18770706 Moskva 26 listopada 1957 Parizh Franciya rosijskij pismennik Odin iz najyaskravishih stilistiv u rosijskij literaturi Oleksij Mihajlovich Remizovros Alekse j Miha jlovich Re mizovIm ya pri narodzhenni Re mizov Oleksij MihajlovichNarodivsya 24 6 lipnya 1877 1877 07 06 Moskva Rosijska imperiyaPomer 26 listopada 1957 1957 11 26 80 rokiv Parizh FranciyaPohovannya Sent Zhenev yev de BuaGromadyanstvo Rosijska imperiyaNacionalnist rosiyaninDiyalnist pismennik risuvalnikAlma mater MDUMova tvoriv rosijskaRoki aktivnosti 1902 1957 Remizov Oleksij Mihajlovich u VikishovishiZhittyepisPershi roki Narodivsya Oleksij Remizov v moskovskij kupeckoyi sim yi Mati pismennika Mariya Oleksandrivna Najdonova bula sestroyu vidomogo v Rosiyi promislovcya i gromadskogo diyacha Mikoli Oleksandrovicha Najdonova 1834 1905 Jogo troyuridna sestra Mariya Vasilivna Remizova mati rosijskogo botanika U svoyij avtobiografiyi 1912 roku Oleksij Remizov pisav Ya Oleksij Mihajlovich Remizov ratnik opolchennya 2 go rozryadu pochesnij gromadyanin narodivsya v 1877 roci 24 chervnya v Moskvi v Zamoskvorichchi Batko mij Mihajlo Oleksijovich Remizov moskovskoyi 2 yi gildiyi kupec Torgivlya batka velika galantereya Moya mati Mariya Oleksandrivna Remizova urodzhena Najdonova zi znamenitogo kupeckogo rodu Najdonovih Predki moyi po batkovi Remizovi tulski z mista Venova Predki po materi Najdonovi vladimirski z sela Batiyeva Suzdalskogo povitu Z dityachih rokiv Oleksij Remizov buv velikim vigadnikom i fantazerom U vici semi rokiv vin zapisav zi sliv nyani rozpovid pro pozhezhu v seli ce bulo jogo pershe realistichne opovidannya Piznishe robota z chuzhim slovom transformuvalasya v osoblivu avtorsku maneru tvorchist za materialom Todi zh vin virishiv stati pismennikom V 1895 roci Oleksij Remizov zakinchiv Moskovske Oleksandrivske komercijne uchilishe i vstupiv na Fiziko matematichnij fakultet Moskovskogo universitetu Studentom buv pomilkovo areshtovanij za opir policiyi pid chas demonstraciyi i na 6 rokiv zaslanij na pivnich Rosiyi Penza Vologda Ust Sisolsk Potrapivshi na zaslannya v 1901 roci v m Ust Sisolsk Vologodskoyi guberniyi poznajomivsya z iskrivcem Shekoldin F I yakij vzyav jogo pid svoye zastupnictvo Zi spogadiv A M Remizova pro svoye zaslannya Prihistiv Fedir Ivanovich Shekoldin starosta i skarbnik najstarishij z zaslanciv uchitel podobu Varlaama indijskogo Povernuvshis iz zaslannya v 1905 roci v Sankt Peterburg Remizov pochav aktivnu literaturnu diyalnist publikuyutsya jogo kazki i legendi Limonar abo Lug duhovnij Posolon Dokuka i balagur ye Nikolini pritchi roman Stavok i povisti Godinnik P yata virazka Dramaturgichni tvori na zrazok serednovichnih misterij Tragediya pro Yudu princa Iskariotskogo Didkove dijstvo Car Maksimilian V 1908 roci v teatri Viri Komissarzhevskoyi postavleno Didkove dijstvo Pismennika zarahovuvali do simvolizmu i bilsh shiroko modernizmu hocha sam Remizov ne pozicionuvav sebe yak simvolista Najblizhchim drugom pismennika buv vichuzhanin Shekoldin Fedir Ivanovich 1870 1919 odin z zasnovnikiv RSDRP pismennik Shekoldin ye geroyem rozpovidi Remizova Sim bisiv V roki revolyuciyi Oleksij Remizov za robochim stolom U roki bilshovickogo perevorotu ta nastupni roki voyennogo komunizmu Oleksij Remizov zalishavsya v Petrogradi hocha politichno buv nalashtovanij antibilshovicki sam vin buv blizkij doeseriv Vlitku 1921 roku Remizov viyihav na likuvannya v Nimechchinu Pismennik gadav sho ce timchasovo odnak povernutisya nazad v Rosiyu jomu ne sudilosya Mi vsi prihodimo u svit shob nas pestila carivna Mimra ale vsih nas pozhiraye smerdyucha zmiya Skarapeya takij sumnij zmist remizovskih knig V emigraciyi U listopadi 1923 roku cherez ekonomichnu krizu Oleksij Remizov pereyihav z Berlina v Parizh Tam vin prozhiv reshtu svogo zhittya V emigraciyi Remizov prodovzhuvav bagato pisati Njvidomishimi stali jogo hudozhni spogadi pro zhittya v Peterburzi i revolyuciyu Rozburhana Rus ta Pidstrizhenimi ochima Prote drukuvatisya stavalo z kozhnim rokom vazhche Remizov brav uchast u vidanni zhurnalu Versti Parizh 1926 1928 v yakomu publikuvalisya deyaki jogo tvori Z 1931 roku publikaciya knig Remizova majzhe pripinilasya Jogo druzi i shanuvalniki zasnuvali specialne nevelike vidavnictvo Oplyeshnik v 1953 roci sho dozvolilo pismennikovi vidavati novi knigi Naprikinci zhittya otrimav gromadyanstvo SRSR Pohovanij na cvintari Sent Zhenev yev de Bua Druzhina z 1903 roku Serafima Pavlivna Remizova Dovgello 1876 1943 paleograf Tvorchist Zhivoyu skarbniceyu rosijskoyi dushi j movi nazivala jogo tvorchist Marina Cvyetayeva Vin nadzvichajno yaskravo ta obrazno sprijmav svit Persha publikaciya Oleksiya Remizova vijshla v svit u 1902 roci Moskovska gazeta Kur yer nadrukuvala opovidannya Plach divchini pered zamizhzhyam pid psevdonimom N Moldavanov Na pochatku 1905 roku pereyihav do Peterburga de pochalosya jogo spravzhnye literaturne zhittya Z 1921 roku vin perebuvav v emigraciyi spochatku v Berlini potim u Parizhi Pro te sho Oleksij Remizov buv she j talanovitim hudozhnikom znayut ne vsi Vin malyuvav zavzhdi na bud yakomu klaptiku paperu Kozhne svij list abo krihitnu zapisku vin neodminno suprovodzhuvav yakimos malyunkom U 1933 roci v Prazi eksponuvalasya vistavka jogo malyunkiv Robotami Remizova hudozhnika zahoplyuvalisya Mark Shagal Vasil Kandinskij Pablo Pikasso U roki vijni Oleksij Remizov viv grafichnij shodennik v yakomu vidobrazhav sni portreti suchasnikiv i podiyi sho shvilyuvali jogo U 1985 roci buv vidanij katalog vistavki malyunkiv i rukopisiv Remizovaiz zibrannya Tomasa P Uyitni yaka prohodila v Mead Art Museum Amgerstskogo koledzhu v misti Amgerst shtat Massachusets SShA U 2013 roci arhiv Oleksiya Remizova yakij zberigala u Franciyi Nataliya Ryeznikova 1902 1992 buv pridbanij u yiyi spadkoyemciv Ministerstvom kulturi Rosiyi Zaraz arhiv Remizova zberigayetsya v Derzhavnomu Literaturnomu muzeyi Moskva Spogadi suchasnikiv zgaduye Na svoyemu trivalomu zhittyevomu shlyahu meni dovodilosya zustrichatisya z bagatma cikavimi obdarovanim i navit znamenitimi lyudmi ale rihto z nih ne buv bilsh chujnim i dobrozichlivim nizh Oleksij Mihajlovich Remizov Pismennik i publicist Ivan Ilyin tak harakterizuye tvorchist Remizova Ce majster slova i zhivopisec obraziv hudozhnij i duhovnij obraz yakogo nastilki svoyeridnij i nezvichnij sho literaturnij kritik yakij hoche osyagnuti i opisati jogo tvorchist postaye pered duzhe tonkim i skladnim zavdannyam Remizov yak pismennik ne vpisuyetsya v zhodni tradicijno literaturni formi ne pidpadaye pid zhodni uzvichayeni kategoriyi A she j tomu sho vin stvoryuye zavzhdi i v usomu novi svoyi formi i ci novi literaturni formi vimagayut novih kategorij Nadzvichajno vazhlivim ye j te sho ci formi vimagayut vid chitacha i vid kritika nibito novih dushevnih organiv spoglyadannya i osyagnennya Tvorchist Remizova privertala uvagu diyachiv francuzkoyi intelektualnoyi eliti 1940 1950 h rokiv V cej chas tvori Remizova bagato perekladali francuzkoyu movoyu Vin vistupav po radio zi svoyimi tvorami buvav v literaturnih salonah pro jogo tvorchist pisali najbilshi francuzki gazeti Oleksij Remizov tvoriv vse svoye zhittya Bagato v chomu jogo tvori ye avtobiografichnimi Remizov pishe v Uchiteli muziki sho v kozhnij lyudini ne odna lyudina a bagato riznih lyudej A koli jogo biograf N Kodryanska zapitala Remizova pro jogo bagatogrannist Oleksij Mihajlovich navit ne zdivuvavsya moyemu zapitannyu a veselo viguknuv Ta ce zh voni vsi mizh soboyu peregukuyutsya She v ditinstvi Remizovu dali prizvisko porozhnya golova i vono priliplo do kincya jogo dniv Pered nami variaciya kazkovogo durnika yakij v svoyu chergu postaye variaciyeyu bidnoyi lyudini usima znevazhenoyi odnak obrancya kazki najulyublenishogo yij pishe Andrij Sinyavskij StilJogo proza tematichno nadzvichajno bagatostoronnya mistit elementi simvolizmu zgushennya ushilnennya ta ekspresionizmu nadmirnist perebilshennya Krim zasobiv narodnoyi poeziyi yak napriklad povtori i chitko virazhena ritmizaciya u Remizova mozhna zustriti i vidstoronennya za dopomogoyu stilizaciyi usnogo movlennya opovid sho vkladena v usta vigadanogo personazha U movi Remizova poyednuyutsya prihilnist do davnih form rosijskoyi movi i pragnennya do onovlennya poetichnih zasobiv Vin vikoristovuye takozh elementi movi rosijskih knig XVII stolittya a takozh dialektnu ta narodnu leksiku Vodnochas Oleksij Remizov retelno i specialno vidmovlyayetsya vid yevropejskih zapozichen TvoriRemizovu prinesli populyarnist jogo kazki i simvolistski romani persh za vse zbirki Posolon 1907 Dokuka i balagur ye 1914 romani i povisti Stavok 1905 Godinnik 1908 P yata virazka 1912 Hrestovi sestri 1910 V emigraciyi Remizov v osnovnomu pisav beletrizovani memuari najvidomishi z yakih Rozburhana Rus Shodennik 1917 1921 rr 1927 Remizovu takozh nalezhit ryad dramaturgijnih tvoriv Didkove dijstvo Pro Iudu princa Iskariotskogo Vsi voni uvijshli v akademichne vidannya Zibrannya tvoriv sho vijshlo v 2000 2004 rokah U Posoloni i Limonari Remizov nibi visuvaye svoyu vlasnu alternativu dekadentskomu pochatku v mistectvi sho bulo spivzvuchno poshukam molodshih simvolistiv Jogo variant podolannya egocentrichnih tendencij v literaturi viyavlyayetsya blizkim koncepciyi sobornosti mistectva V yacheslava Ivanova U svoyih dramaturgijnih tvorah Remizov najviraznishe realizuvav spoviduvanu nim neobarochnu poetiku de poyednano fars i tragediyu prizemleno tvarinne i pidneseno duhovne serafichne invektivi do vichnosti i natyaki budennosti Ostannya p yesa Car Maksimilian 1919 stilizovana pererobka dekilkoh folklornih variantiv she odin akt piyetetu pismennika pered narodnoyu tvorchistyu Rozburhana Rus persha kniga avtobiografichnoyi epopeyi Oleksiya Remizova yaka zajnyala osnovne misce v jogo emigrantskij tvorchosti i de pismennik ohopiv svoye zhittya Iveren 1897 1905 Peterburzkij bajrak 1905 1917 Rozburhana Rus 1917 1921 Uchitel muziki 1923 1939 Kriz vogon Skorobej 1940 1943 Avtobiografichna proza Remizova bagato v chomu vidriznyayetsya vid zvichnih form cogo zhanru realni fakti perepleteni z avtorskoyu fantaziyeyu kompoziciya ne linijno hronologichna a mozayichno poslidovna pidporyadkovana lirichnomu impulsu U 1927 roci v rozshirenomu viglyadi vpershe opublikovana rozpovid Iveren Shekoldin F I ye odnim z geroyiv knigi spogadiv A M Remizova Persha glava maye pidzagolovok Starec yak bi daye stilovij kamerton dlya zobrazhennya Shekoldina Jogo obraz malyuyetsya Remizovim vidpovidno po kanonom davnoruskoyi agiografichnoyi literaturi Fedir Ivanovich Shekoldin korenya kostromskogo i mova jogo okrugla V ostannih knigah pismennik pereosmislyuye najbilsh znachni pam yatki rosijskoyi i svitovoyi kulturi Tristan ta Izolda Sava Grudcin Kolo shastya Pavichevim perom i in Najvazhlivishoyu temoyu dlya rozuminnya zv yazkiv Remizova z rosijskim i yevropejskim avangardom postaye tema snotvorchosti Vona vislovilasya v dvoh knigah Martin Zadeka i Vogon rechej Ostannya ce svoyeridnij estetichnij zapovit unikalne gipnologichne doslidzhennya rosijskoyi literaturi nibi zamikaye literaturno filosofsku eseyistiku sribnogo viku prisvyachenu rosijskij klasici Zibrannya tvoriv Remizova 1910 1912 pokazalo cilisnist hudozhnogo svitu pismennika paradoksalne poyednannya v sobi zhartivnika i kazkarya vinahidnika koshmariv i zhahu povsyakdennoyi dijsnosti Poyednannya dvoh chastin buttya bulo principovim dlya Remizova yakij tak pisav pro centralnu temu svoyeyi tvorchosti Zhniva svitu bida lyudskogo zhittya yak vazhko zhiti na sviti Lyudi zamozhni i ti sho prirecheni na zlidni dlya nih odnakovo ye tyagarem zhittya A insha storona smishna Najvidomishi tvori Limonar 1907 Posolon 1907 Didkove dijstvo 1907 Godinnik SPb 1908 Stavok 1908 Tragediya pro Yudu princa Iskariotskogo 1908 Nevgamovnij bubon 1909 Hrestovi sestri 1910 Dijstvo pro Georgiya Horobrogo 1910 P yata virazka 1912 Zibrannya tvoriv u 8 t 1910 1912 Slovo pro zagibe rosijskoyi zemli 1917 Car Maksimilian 1919 Car Dodon 1921 Rosiya v pismenah 1922 Kukha 1923 Rozburhana Rus Shodennik 1917 1921 rr 1927 U rozhevomu blisku 1952 Kravatka 1922 Sila Rusi 1911 BibliografiyaBibliographie des oeuvres de Alexis Remizov Etablie par Helene Sinany Sous la direction de T Ossorguine Paris Institut d etudes slaves 1978 255 p ISBN 2 7204 0129 3 Zi zmistu Hronologiya zhittya avtora S 15 21 I Knigi ta broshuri 1907 1957 S 23 86 1 83 Perekladi 1924 1965 S 87 100 84 123 II Peredmovi tvori u zbirnikah almanahah i t in Remizov perekladach avtobiografiyi 1894 1958 S 101 114 124 201 III Rozpovidi statti narisi zviti vidani v periodici 1897 1949 S 115 174 202 331 IV Pokazhchiki psevdonimom S 177 Nazv S 179 230 Imen S 231 233 Nazv periodiki ta zbirnikiv S 235 246 Dokladnishe PrimitkiOleksij Remizov Zagolovok Vichugskij kraj istoriya lyudi fakty Istoricheskie daty 26 noyabrya nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kornij ChukovskijOstanni rozpovidi Oleksiya Remizova Images of Aleksei Remizov Essey and catalogue of the exhibition by Greta Nachtailer Slobin Amherst Mead Art Museum 1985 140 p ISBN 0 914337 05 X literaturnij muzej lt Tema dodana botom gt nedostupne posilannya z lipnya 2019 S 346 Aleksѣj Remizov Car Dodon LiteraturaOleksij Mihajlovich Remizov Bibliografiya 1902 2013 Avt uporyad E R Obatnina E E Vahnenko SPb 2016 834 s ISBN 978 5 91476 033 2 Oleksij Remizov Doslidzhennya i materiali SPb 1994 Grachova A M Oleksij Remizov i davnoruska kultura SPb 2000 Ilyin I O Tvorchist O M Remizova M 1938 Ilyin I O Pro temryavu i proyasnennya Kniga hudozhnoyi kritiki Bunin Remizov Shmelov Myunhen 1959 196 s Kazak Volfgang Enciklopedichnij slovnik rosijskoyi literaturi z 1917 roku Per z nim E Vargaftik i I Burihin London OPI 1988 S 641 644 ISBN 0 903868 73 3 Kuhta E V Grafichni albomi O Remizova PRO Knigi Zhurnal bibliofila 2012 2 S 72 83 Kuhta E V Materiali do temi Grafichni albomi O Remizova PRO Knigi Zhurnal bibliofila 2012 2 S 83 89 Kornij Chukovskij O Remizov Opovidannya SPB 1910 Nevgamovnij bubon Almanah dlya vsih 1910 Teatr Remizova Zhittya mistectva 1920 15 sichnya 343 s 2 Rosijski pismenniki 20 stolittya bibliografichnij slovnik gl red i uporyad P A Mikolayiv M nauk vid vo Velika rosijska enciklopediya 2000 S 588 590 Obatnina E R Car Asika i jogo piddani Mavpyacha Velika i Vilna Palata A M Remizova v osobah i dokumentah SPb 2001 384 s Il Obatnina E R O M Remizov Osobistist i tvorchi praktiki pismennika M 2008 Sinyavskij A Sinyavskij A D Literaturnij proces v Rosiyi M RDGU 2003 s 299 313 Slobin G N Proza Remizova 1900 1921 SPb 1997 Civyan T V Pro REMIZOVSKI gipnologiyi i gipnografiyi Sribnij vik v Rosiyi M 1993 Surmachyov O G Do pitannya pro pershu publikaciyu opovidannya O Remizova Fortecya Surmachyov O G Do pitannya pro pershe chitannya romanu Stavok O M Remizovim BAPVO Vologda 2016 1 34 S 84 87