Рейнська ліга (Рейнський альянс, Рейнський союз; нім. Rheinischer Bund; фр. Ligue du Rhin) — оборонний союз понад 50 німецьких князів рейнського регіону, сформований 14 серпня 1658 року. Головна заслуга у створенні альянсу належала кардиналу Джуліо Мазаріні.
| Рейнська ліга | |
| Дата створення / заснування | 1658 |
|---|---|
| Учасник(и) | Йоганн Філіп фон Шенборн і Людовик XIV |
| Час/дата припинення існування | 1670 |
Метою альянсу було перевести частину німецьких князівств під заступництво Франції та Людовіка XIV та послабити вплив у Німеччині імператора Священної Римської імперії (за місяць до утворення союзу на імператорський трон вступив Леопольд I). Ліга оголосила про союзницькі відносини з Францією, її члени поклялися не допускати на свою територію ворожих Франції військ, відрізаючи таким чином Іспанські Нідерланди від Австрії. Ліга гарантувала шведам недоторканність їхніх завоювань у Німеччині періоду Тридцятирічної війни, були підтверджені положення Вестфальського миру, зокрема і те, завдяки якому стало можливим утворення ліги — право німецьких князів, васалів імператора, укладати оборонні союзи один з одним та з іноземними державами імператора.
Попри відверто антигабсбурзьку спрямованість альянсу, коли в 1663 імператор Леопольд закликав європейських монархів на допомогу проти турецької агресії, Рейнська ліга слідом за своїм союзником, Францією, погодилася відправити 600 піхотинців і 300 кавалеристів на війну проти турків. Рейнські солдати взяли участь у битві під Сентготтхардом, що закінчилася розгромом турків.
Ліга двічі розширювалася у 60-х роках XVII століття. Вона офіційно припинила своє існування у серпні 1667 року, але зусилля французької дипломатії призвели до того, що союз основних членів ліги діяв до 1688 року.
У 1806 році під тиском Наполеона I був укладений Рейнський союз, союз німецьких князів, схожий за складом та цілям з Рейнською лігою, який також мав антигабсбурзьку спрямованість.
Література Редагувати
- Martin Göhring: Kaiserwahl und Rheinbund von 1658. Ein Höhepunkt des Kampfes zwischen Habsburg und Bourbon um die Beherrschung des Reiches. In: Martin Göhring, Alexander Scharff (Hrsg.): Geschichtliche Kräfte und Entscheidungen. Festschrift zum fünfundsechzigsten Geburtstage von Otto Becker. Franz Steiner Verlag, Wiesbaden 1954. S. 65–83.
- Margarete Hintereicher: Der Rheinbund von 1658 und die französische Reichspolitik in einer internen Darstellung des Versailler Außenministeriums des 18. Jh. In: Francia. 13, 1985. ISBN 3-7995-7213-9. S. 247–270.
- Anton Schindling: Der erste Rheinbund und das Reich. In: Volker Press (Hrsg.), Dieter Stievermann (Bearb. nach dem Tod des Hrsg.): Alternativen zur Reichsverfassung in der Frühen Neuzeit? R. Oldenbourg, München 1995. ISBN 3-486-56035-2 (Schriften des Historischen Kollegs, Kolloquien, Band 23). S. 123–129.
- Roman Schnur: Der Rheinbund von 1658 in der deutschen Verfassungsgeschichte. Ludwig Röhrscheid Verlag, Bonn 1955 (Rheinisches Archiv, Veröffentlichungen des Instituts für geschichtliche Landeskunde der Rheinlande an der Universität Bonn, Band 47).