Піроеле́ктрик — речовина, в якій існує спонтанний електричний дипольний момент. Кристалічні діелектрики, що володіють спонтанною (мимовільною) поляризацією, тобто поляризацією під час відсутності зовнішніх впливів.
Приклади Редагувати
Це спонтанно поляризовані п’єзоелектрики, ступінь поляризації яких залежить від температури. Отже, усі піроелектрики є п'єзоелектриками, а отже кристалічними речовинами без центру інверсії.
Прикладом піроелектрика є турмалін. До піроелектриків належать також вермікуліт, нефелін, канкриніт, піротин та інші мінерали.
Будова та структура Редагувати
Кристали піроелектриків мають особливі осі, для яких властивості кристалів різні в позитивному та негативному напрямку. При нагріванні такого кристалу один його кінець заряджається позитивно, другий – негативно. Поява зарядів на поверхні піроелектриків пов’язана з додатковим зміщенням диполів вздовж електричної осі під дією температури. Піроефект має зворотний характер.
Кристали, які є піроелектриками лише в певному діапазоні температур, називаються сегнетоелектриками.
Зазвичай заряди на поверхні піроелектрика нейтралізуються порошинками, які налипають на неї з повітря. Проте нескомпенсовані заряди виникають при нагріванні таких кристалів. Виникнення зарядів на поверхні піроелектриків при нагріванні називається піроелектричним ефектом. В існуванні заряджених поверхонь можна також переконатися при розломі кристалу.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Сивухин Л. В. (1977). Общий курс физики. Том III. Электричество. Москва: Наука.
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |