Піренейські склерофільні та напівлистопадні ліси — екорегіон середземноморських лісів та чагарників на південному заході Європи. Займає внутрішні долини та плато Піренейського півострова. Екорегіон лежить переважно в Іспанії і включає деякі частини східної Португалії.
| Рібейра-да-Сафареха | |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Середземноморські ліси та чагарники |
| Типи клімату | Середземноморський |
| Назва WWF | Iberian sclerophyllous and semi-deciduous forests |
| Межі | Кантабрійські мішані ліси, гірські ліси Північно-Західної Іберії, іберійські хвойні ліси, Середземноморські склерофільні та мішані ліси Південно-Західної Іберії, чагарники та ліси Південно-Східної Іберії, Середземноморські ліси Північно-Східної Іспанії та Південної Франції, Піренейські хвойні та мішані ліси |
| Країни | Андорра, Іспанія, Франція |
Географія ред.
Екорегіон охоплює внутрішні басейни головних річок Іберії — Дору, Тахо, Гвадіана, Гвадалквівір та Ебро. На півночі його обмежують з помірним кліматом Піренейські та Кантабрійські мішані ліси. Внутрішні гори Іспанії, що розділяють різні річкові басейни, є місцем для окремих екорегіонів гірських лісів Північно-Західного Іберії та іберійських хвойних лісів. Окремі екорегіони також займають прибережні низовини — Середземноморські склерофільні та мішані ліси Південно-Західної Іберії, чагарники та ліси Південно-Східної Іберії на південному сході, а також Середземноморські ліси Північно-Східної Іспанії та Південної Франції на сході.
Клімат ред.
Екорегіон має середземноморський клімат. Внутрішнє розташування екорегіону означає спекотне, сухе літо. Зими, як правило, м'які та холодніші у північній частині.
Флора ред.
До рослинних угруповань належать ліси, лісові масиви, маквіс, луки, низькі чагарники та заболочені ділянки. Переважаючими деревами є вічнозелені склерофілові широколисті види та хвойні породи
Діброви (Quercus ilex) колись переважали на рівнинах і долинах з глибоким алювіальним ґрунтом. Протягом століть ці діброви були перетворені на сільськогосподарські площі, пасовища або маквіс (густа хаща з високих деревних чагарників і низьких дерев, змішаних з низькими чагарниками та травами).
Оливково-рожкові ліси та маквіс поширені у південній частині екорегіону та в каньйонах у північних басейнах Дору та Тежу. Переважають дерева Olea europaea та Ceratonia siliqua з чагарниками Chamaerops humilis, Pistacia lentiscus, Phillyrea latifolia, Phillyrea angustifolia[en] та Myrtus communis, а також ліанами та травами.
Ліси Pinus pinea та Pinus pinaster зустрічаються на піщаних ґрунтах і внутрішніх дюнах, а також з великою кількістю кремнію.
Південно-східні райони та долини Ебро з вапняковими, мергельними та гіпсовими ґрунтами є домівкою для мозаїчного ландшафту з мішаним лісом Pinus halepensis та Quercus coccifera, а також Juniperus thurifera та Juniperus phoenicea, степові луки з Stipa tenacissima та Lygeum spartum[en], а також низькі чагарники з Artemisia herba-alba, Thymelaea hirsuta[en], Ononis tridentata[sv], Helianthemum squamatum[en] та Thymus mastigophorus.
Великі сезонно затоплені солоні водно-болотні угіддя покривають території з поганим дренажем з Suaeda fruticosa[en], Microcnemum coralloides[en], Aizoanthemum hispanicum[en], Arthrocnemum glaucum[d] та Limonium ovalifolium[fr].
Ландшафти агролісового господарства ред.
Традиційні агролісово-пасторальні ландшафти, відомі як дєеса[en] в Іспанії та монтадо в Португалії, зустрічаються у західній частині екорегіону і поширюються на сусідній екорегіон склерофілових та мішаних лісів Середземноморські склерофільні та мішані ліси Південно-Західної Іберії. До них відносяться Quercus suber, упереміш із сільськогосподарськими полями, оливками та іншими фруктовими деревами та пасовищами. Дєеса підтримують дику природу, а також худобу та сільськогосподарські культури, а також лісові продукти, такі як пробка, мед, гриби та дичина. Протягом минулого століття багато дєес та монтадо були розчищені, щоб створити більші поля однозернового зерна та інших сільськогосподарських товарів
Фауна ред.
Екорегіон є домівкою для невеликих популяцій Canis lupus signatus на рівнинах північної Кастилії та Lynx pardinus на південному заході. До цілорічних птахів-мешканців можна віднести Aquila adalberti та Otis tarda. Лісові масиви є місцем зимівлі Grus grus, а також місцем розмноження Ciconia ciconia та Ciconia nigra.
Заповідні території ред.
74 552 км², або 25 %, екорегіону знаходиться у заповідних територіях. Заповідні території: природний парк долини Гвадіана[en] в Португалії та природний парк Сьєрра-Норте-де-Севілья[en], природний парк Сьєрра-де-Орначуелос[es], природний парк Сьєрра-Магіна[en], природний парк Сьєрра-де-Андухар[es], Національний парк Монфрагюе[en], природний парк Аррібес-дель-Дуеро[en], Природний заповідник Лагунас-де-Вільяфафіла[es] та природний парк Сьєрра-де-Марія-Лос-Велес[en] в Іспанії.
Примітки ред.
- ↑ https://www.worldwildlife.org/ecoregions/pa0433 Pyrenees conifer and mixed forests". Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- Eric Dinerstein, David Olson, et al. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm, BioScience, Volume 67, Issue 6, June 2017, Pages 534—545; Supplemental material 2 table S1b. [1]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піренейські склерофільні та напівлистопадні ліси