Амідопірин Зауважте Вікіпедія не дає медичних порад Якщо у вас виникли проблеми зі здоров ям зверніться до лікаря пірамі

Амідопірин (пірамідон, Alamidon, Amidazophen, Amidofebrin, Amidophen (Б), Amidopyrazoline, Amidozon, Aminophenazonum, Aminopyrin, Anafebrine, Dimapyrin, Dipyrin, Novamidon, Pyramidonum, Pyrazon, 2,3-диметил-4-диметиламіно-1-фенілпіразол-5-он) — лікарський препарат; болезаспокійливий, жарознижувальний та протизапальний засіб. Призначають при головних болях, невралгіях, артритах, міозитах, ревматизмі.

Aminophenazone

Амідопірин входить також до складу комбінованих продуктів авамігран, реопірин, пігулки «пенталгін», пігулки «темінал», пігулки «теофедрин», фенальгин.

Код ATC N02BB03.

Історія створення Редагувати

У 1893 році німецький хімік Фрідріх Штольц синтезував болезаспокійливий засіб антипірин; невелика зміна в його молекулі (приєднання диметиламіногрупи) дало сильніший засіб — амідопірин. Цікаво, що «ізомеризація» цієї назви, простіше перестановка в ній букв, дала більш відому назву пірамідон. Усього через кілька років, поширившись у всьому світі, ці ліки почало приносити своєму творцеві нечувані прибутки і знаходилося у продажу до кінця 1970-х років.

Отримання Редагувати

Амінопірин отримують алкілюванням та нітрозуванням 3-метил-1-фенілріразол-5-ону, який отримують з ацетооцтового естеру та фенілгідразину:

Метаболізм Редагувати

Амідопірин метаболізується шляхом деметилування та ацетилювання. Метаболітами амідопірину є 4-аміноантипірин, метиламіноантипірин, рубазонова і метілрубазонова кислоти. Ці кислоти мають червонуватий колір. Через наявність у сечі цих кислот, що утворюють амідопірину у високих дозах, він може мати червонувато-коричневе забарвлення.

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
Корчина, Т.Я.; Корчин, В.И.; Лапенко, В.В. (2021). ЭЛЕМЕНТНЫЙ СТАТУС ЖЕНЩИН ФЕРТИЛЬНОГО ВОЗРАСТА, ПРОЖИВАЮЩИХ НА СЕВЕРЕ ТЮМЕНСКОЙ ОБЛАСТИ. Trace Elements in Medicine (Moscow) 22 (2). с. 50–58. ISSN 1607-9957. doi:10.19112/2413-6174-2021-22-2-50-58. Процитовано 1 лютого 2022.
Ластухін, Юрій Олександрович; Воронов, Станіслав Андрійович (2009). Органічна хімія. Львів: Центр Європи. с. 794. ISBN 966-7022-19-6.
. soundlike.ru. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

[1] . Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 13 листопада 2014.

[2] . Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 13 листопада 2014.

[3] . Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.

[4] Корчина, Т.Я.; Корчин, В.И.; Лапенко, В.В. (2021). ЭЛЕМЕНТНЫЙ СТАТУС ЖЕНЩИН ФЕРТИЛЬНОГО ВОЗРАСТА, ПРОЖИВАЮЩИХ НА СЕВЕРЕ ТЮМЕНСКОЙ ОБЛАСТИ. Trace Elements in Medicine (Moscow) 22 (2). с. 50–58. ISSN 1607-9957. doi:10.19112/2413-6174-2021-22-2-50-58. Процитовано 1 лютого 2022.

[5] Ластухін, Юрій Олександрович; Воронов, Станіслав Андрійович (2009). Органічна хімія. Львів: Центр Європи. с. 794. ISBN 966-7022-19-6.

[6] . soundlike.ru. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.