Підводні човни типу «Огайо» (англ. «Ohio») — американський ПЧАРБ (підводний човен атомний з ракетами балістичними); мобільний пусковий комплекс підводного базування для запуску міжконтинентальних балістичних ракет з ядерною головною частиною.
| Підводні човни типу «Огайо» | |
|---|---|
| Проєкт | |
| Тип ПЧ | Атомний підводний човен з балістичними ракетами |
| Розробник проєкту | Electric Boat |
| Класифікація НАТО | SSBN/SSGN «Ohio» |
| Основні характеристики | |
| Швидкість (надводна) | 17-20 вузлів (35-39 км/год) |
| Швидкість (підводна) | 25 вузлів (48 км/год) |
| Робоча глибина занурення | 300—365 м |
| Гранична глибина занурення | 500—550 м |
| Автономність плавання | 70 діб |
| Екіпаж | 155 осіб |
| Розміри | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 170 м |
| Ширина корпусу найб. | 12, 8м |
| Середня осадка (по КВЛ) | 11,1 м |
| Водотоннажність надводна | 16764 т |
| Озброєння | |
| Торпедно- мінне озброєння | 4 носових ТА калібру 533 мм (універсальні торпеди Mk48) |
| Ракетне озброєння | 24 шахтні ПУ РБ (раніше «Трайдент-1» С4, а тепер вже «Трайдент-2» Д5, або 154 крилаті ракети BGM-109 «Томагавк» |
Історія Редагувати
Проєктування таких підводних човнів розпочалося ще наприкінці 60-х років XX ст. Ними планувалося замінити ПЧАРБ типів «Бенджамін Франклін» і «Лафаєт», які увійшли до складу ВМФ США у 1965—1967 роках. У червні 1974 року був укладений контракт з General Dynamics на будівництво першого човна такого типу з назвою «Огайо». Але в силу різних технічних і організаційних проблем ходові випробування розпочалися лише у квітні 1979 року, а переданий він був флоту в листопаді 1981 року. В 1997 році було закінчено передачу флоту усіх човнів цього типу, у кількості 18 штук. В Атлантичний флот США було направлено 10 таких човнів, а в Тихоокеанський — 8.
З 2002 року це єдиний тип ракетоносіїв, які є на озброєнні ВМС США.
Конструкція Редагувати
Міцний корпус розділений водонепроникними перегородками на чотири відсіки і одну відгородку.
Перший відсік знаходиться в носовій частині. Він розташований на чотирьох палубах і складається з трьох груп приміщень різного призначення:
- бойового: центральний пост, пост управління стрільбою, торпедне відділення, радіорубка гідроакустична рубка
- забезпечення: обчислювальний комплекс, вентиляційна, приміщення для кондиціонерів, насосна, акумуляторна
- побутового: офіцерська кают-компанія, кімната відпочинку, буфет, камбуз, їдальня для рядових, офіцерські каюти, медпункт, навчальні класи, аварійно-рятувальні засоби.
Другий (ракетний) відсік займає третину міцного корпусу і також розташований на чотирьох палубах. Там знаходяться 24 шахтні пускові установки, пускове і контрольно-перевірочне обладнання, навчальний клас, спальні місця для бойового розрахунку ракетного комплексу.
Відгородка є суміжною з ракетним відсіком, там розміщені електрогенератори, електрощитова, обладнання для регенерації повітря, осушувальні насоси.
Третій відсік є реакторним, його довжина 10 м, і там знаходяться: ядерний реактор, два парогенератори, гребний електродвигун, перетворювач струму, допоміжна дизельна установка, насосна станція, компресор, головний конденсатор, пульти управління і контролю.
Довжина четвертого (турбінного) відсіку складає 37 м. Там знаходяться два турбогенератори, дві паротурбінні установки, гребний електродвигун, перетворювачі струму, допоміжна дизель-електрична установка, гідравлічна насосна станція, головний конденсатор, пульти управління та контролю.
Корпус Редагувати
Корпус комбінованої конструкції: міцний корпус циліндричної форми з закінченням у вигляді зрізаного конуса продовжений оптичними закінченнями, в яких на носі розміщена сферична антена ГАС і на кормі гребний вал, яких розміщені баластні цистерни. В носовому, ракетному і кормовому відсіку є завантажувальні люки.
Міцний корпус зварений з листової високоміцної сталі марки HY (Ст)-80/100 з границею плинності 56—84 кгс/мм, товщиною 75 мм. Для збільшення міцності встановлено кільцеві шпангоути, розставлені по усій довжині корпусу. Корпус має антикорозійне покриття.
Енергетичне обладнання Редагувати
Одновальна ядерна (водо-водневий реактор S8G, дві паротурбіни потужністю 60 000 к.с.), два турбогенератори 1,4 Мвт, резервний гребний двигун 325 к.с.
Діаметр реакторного відділення 12 м, довжина 16,8 м, вага 275 т. Закладене ядерне паливо є достатнім для близько 100 тис. годин активної роботи, що є еквівалентом приблизно 9-11 рокам постійного використання реактора на повній потужності або для плавання повним ходом у 280 тис. миль, а економним — 800 тис. миль..
Паротурбінна установка складається з двох турбін потужністю 30 тис. к.с., редуктора, конденсатора, циркуляційного насоса і паропроводів. Дві паротурбінні установки працюють на один вал, при цьому висока швидкість обертання турбін понижається редуктором до 100 об/хв і з допомогою муфти передається на гребний семилопасний гвинт діаметром 8 м, зі скошеними серпоподібними лопатями.
Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання Редагувати
РЛС ОНЦ BPS-15; ГАС — BQS-13 (активна); BQQ-6 (пасивна); BQR-19 (навігаційна); система РЕР VLR-8(V); різні системи зв'язку і навігації.
Озброєння Редагувати
24 шахтні ПУ РБ (раніше «Трайдент-1» С4, а тепер вже «Трайдент-2» Д5, або 154 крилаті ракети BGM-109 «Томагавк»; 4 носових ТА калібру 533 мм (універсальні торпеди Mk48) Балістичні ракети встановлені на ПЧАРБ даного типу мають дальність близько 10 000 км і здатні нести 8—14 ядерних боєголовок потужністю 475 кілотонн кожної.
Враховуючи велику дальність дії балістичних ракет даний тип підводних човнів може вести бойові дії, не відходячи від свого пірсу чи борту плавбази.
Ремонти і модернізації Редагувати
На таких човнах раз в 9—14 років відбувається перезавантаження ядерного палива і ремонт.
Представники Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Кап. 1-го р. В. Кожевников. Американские ПЛАРБ типа «Огайо» : [ ][рос.] // Зарубежное военное обозрение. — 1992. — Вып. 9.
- Полковник С. Колесников. ПЛАРБ ВМС США. Архів оригіналу за 29 січня 2011. Процитовано 12 червня 2010.
- Nuclear Propulsion. Military Analysis Network (англійською). Federation of American Scientists[en]. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 16 вересня 2010.
- Атомные ракетные подводные лодки типа «Огайо». Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 12 червня 2010.
- ↑ Переобладнаний в носія ракет BGM-109 Tomahawk.
Література Редагувати
- Александров Ю. И., Гусев А. Н. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI века. Справочник. Часть I. Подводные лодки. — СПб, 2000.
- Осипенко Л., Жильцов Л., Мормуль Н. Атомная подводная эпопея. Подвиги, неудачи, катастрофы. — М.: А/О «Боргес»
- Тарасов А. Е. Атомный подводный флот 1955—2005. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 216 с. — ISBN 985-13-8436-4
- Шунков В. Н. Подводные лодки. Поппури — Минск, 2004.
- Douglas C. Waller: Big Red: Three Months on Board a Trident Nuclear Submarine, HarperCollins 2001, ISBN 0-06-019484-7 (нім.)
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (листопад 2012) |