Підводні човни проєкту 865 «Піранья» (рос. Подводные лодки проекта 865 «Пиранья») — серія радянських спеціальних надмалих дизель-електричних підводних човнів, розроблених наприкінці 1980-ті роки, що перебували на озброєнні ВМФ СРСР та ВМФ Російської Федерації до кінця 1990-х років. Човни проєкту 865 «Піранья» призначалися для проведення спеціальних операцій в інтересах флоту в діапазоні глибин від 10 до 200 м, де зможе вирішувати диверсійні завдання з метою протидії противнику, а також вести розвідку. Проєкт перебував на озброєнні флоту з 1990 року до 1999 року.
| Підводні човни проєкту 865 «Піранья» | |
|---|---|
| Подводные лодки проекта 865 «Пиранья» | |
| Модель надмалого підводного човна проєкту 865 «Піранья» | |
| Верф | Адміралтейські верфі |
| Під прапором | СРСР Росія |
| Належність | Військово-морський флот СРСР Військово-морські сили Російської Федерації |
| Замовлення | 2 |
| Закладений | 2 |
| Спуск на воду | 2 |
| Введений до складу флоту | 1988 —1990 |
| Виведений зі складу флоту | 2 |
| На службі | 1990 —1999 |
| Проєкт | |
| Тип ПЧ | надмалі дизель-електричні підводні човни |
| Розробник проєкту | «Малахіт» |
| Головний конструктор | Л. В. Чернопятов, Ю. К. Мінєєв |
| Класифікація НАТО | «Losos» |
| Основні характеристики | |
| Швидкість (надводна) | 6,43 вузли (11,9 км/год) |
| Швидкість (підводна) | 6,43 вузлів (11,9 км/год) |
| Робоча глибина занурення | 180 м |
| Гранична глибина занурення | 200 м |
| Дальність плавання | 1 000 миль (1 860 км) на швидкості 8 вузлів (надводна) 353 миль (653 км) на швидкості 2 вузли (підводна) |
| Автономність плавання | 10 діб |
| Екіпаж | 3 + 6 водолазів |
| Розміри | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 28,3 м |
| Ширина корпусу найб. | 4,7 м |
| Висота | 5,1 м |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,9 м |
| Водотоннажність надводна | 218 тонн |
| Водотоннажність підводна | 319 тонн |
| Силова установка | |
| Дизель-електрична: 2 × дизель-генератори | |
| Гвинти | 2 |
| Потужність | 220 к.с. |
| Озброєння | |
| Торпедно- мінне озброєння | 2 × 400-мм торпеди МГТ-1 «Латуш», 4 міни ПМТ або ПМА-2 |
Всього було побудовано 2 підводні човни цього проєкту. Подальше будівництво надмалих човнів у СРСР було припинено. У результаті серія обмежилася дослідним МС-520 і головним МС-521, прийнятим на озброєння флоту в грудні 1990 року. Третій човен (МС-518) 1991 року знято з будівництва. Підводний човен мав вирішувати завдання протидії противнику і вести розвідку. Для забезпечення цих завдань на човні розмістили відповідне радіоелектронне озброєння, мінно-торпедну зброю, а також водолазний комплекс для виконання спеціальних завдань на глибинах до 60 метрів. Комплекс включав до свого складу 2 забортні герметичні автоматизовані контейнери (діаметр 0,62 м, довжина 12 м), призначені для зберігання індивідуальних засобів руху водолазів і водолазного спорядження, а також камеру сухого шлюзування для виходу водолазів-диверсантів у море в підводному положенні. Крім цього було 2 забортних проникних пристрої (діаметром 537 мм).
Список підводних човнів проєкту 865 «Піранья» ред.
Див. також ред.
- Підводні човни типу «XE»
- Підводні човни типу «Уна»
- Кайру (підводний човен)
- Підводні човни проєкту «Хаскі»
- Зеєгунд
- Людино-торпеда
Примітки ред.
Посилання ред.
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підводні човни проєкту 865 «Піранья» |
- Минеев Ю. К., Никитин К. А. Уникальная «Пиранья». // Гангут. — 1998. — № 14. — С. 77—84.