Південно-Маньчжурська залізниця (кит. 南満州鉄道株式会社/南満洲鉄道株式会社) — залізнична магістраль на північному сході Китаю, у Маньчжурії, сполучає Харбін і Люйшунь (Порт-Артур) довжиною 1022 км.
| Південно-Маньчжурська залізниця | |
| Прапор | |
| Галузь промисловості | залізниця |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 1906 |
| Коротка назва | 満鉄 |
| Зазвичай використовуваний транспортний засіб | Rolling stock of the South Manchuria Railwayd |
| Названо на честь | South Manchuriad |
| Засновник | Gotō Shinpeid |
| Друкований орган | Manshū Nichi-Nichi Shimbund |
| Країна | Японська імперія |
| Організаційно-правова форма | Special companyd |
| Дочірня організація | Mantetsu Chōsabud, Dalian Tramd, Nippon Seirod, East Asiatic Economic Investigation Bureaud, Dairen Kisen Kaishad і Showa Steel Worksd |
| Є власником | South Manchuria Railway Zoned |
| Розташування штаб-квартири | Далянь і Hsinkingd |
| Замінений на | China Changchun Railway Companyd |
| На заміну | Field Railroad Proposal Departmentd |
| Час/дата припинення існування | 1945 |
| Ширина колії | європейська колія (1435 мм) |
| Південно-Маньчжурська залізниця у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Південно — Маньчжурська відгалуження, як складова Китайсько-Східної залізниці, була побудована по лінії Харбін — Порт-Артур в 1898—1903 роках. Будівництво цієї лінії велося на підставі Російсько-китайської конвенції 1898 року для встановлення залізничного сполучення з Квантунською областю і портами Дальній і Порт-Артур.
Після російсько-японської війни 1904-05 років, згідно з Портсмутським мирним договором, більша частина Південно-Маньчжурської гілки КСЗ від Порт-Артура до Чанчуня довжиною 735 км з усім належним майном, включаючи і вугільні шахти, відійшла до Японської імперії. Найпівденнішою станцією, яка залишалася в руках російської КСЗ, став Куаньчен-цзи, в північній частині міста Чанчуня
Японська частина Південно-Маньчжурської залізниці управлялася Південно-Маньчжурської залізничної компанією (англ. South Manchuria Railway Company, яп. 南満州鉄道株式会社/南満洲鉄道株式会社 Minami Manshū Tetsudō Kabushiki-gaisha, або 満鉄 Mantetsu), заснованої в 1906 році з капіталізацією в 200 млн ієн, штаб-квартира якої знаходилася в Дайрені (Дальнему).
Хоча Південно-маньчжурська залізнична лінія (як і вся КСЗ) була спочатку побудована з російською колією (5 футів, або 1524 мм), під час війни японці перешили її на японську (3 фути 6 дюймів, або 1067 мм) для зручності використання на ній японського рухомого складу. Після закінчення війни залізниця була перешита на стандартну колію (1435 мм), з тим, щоб зробити можливим з'єднання з іншими залізницями Китаю. У 1907 р. було підписано російсько-японська угода про з'єднання між залізницею, що знаходиться в японських руках, з російською КСЗ на північ від неї. Угода передбачала побудову залізниці російської колії від останньої станції російської КСЗ (Куаньчен) до першої станції японської ПМЗ (Чанчунь), і навпаки, залізниці стандартної колії від Чанчуня до Куанчену.
У 1934 році, компанія Mantetsu відкрила «Азійський Експрес» зі швидкісним поїздом з Даляня у столицю Маньчжоу-го Чанчунь. Маючи максимальну швидкістю 134 км/год, «Азійський Експрес» був найшвидшим поїздом Азії, в той час.
З серпня 1945 колишня ПМЗ знаходилася під спільним управлінням СРСР і Китаю у складі Китайської Чанчуньської залізниці, яка в 1952 році урядом СРСР була безоплатно передана КНР.
Примітки Редагувати
- ↑ «Provisional Convention … concerning the junction of the Japanese and Russian Railways in Manchuria» — June 13, 1907. Endowment for International Peace (2009). Manchuria: Treaties and Agreements. BiblioBazaar, LLC. с. 108. ISBN 1113111674.
- Наразі Куаньчен (宽城区, Kuancheng Qu) є адміністративним районом в центральній і північній частині міста Чанчунь
- Luis Jackson (Луис Джексон), Industrial Commissioner of the Erie Railroad. «Rambles in Japan and China» (Странствия по Японии и Китаю), в. Railway and Locomotive Engineering, том. 26 (март 1913), стр. 91-92