|
Південна Родезія (англ. Southern Rhodesia) — колишня британська колонія, розташована на північ від річки Лімпопо і Південно-Африканського Союзу. Після здобуття незалежності перейменована у Зімбабве.
Історія Редагувати
Походження назви Родезія Редагувати
Терен спочатку мав назву «Південна Замбезі», а назва «Родезія» увійшла у вжиток в 1895. Термін Південна увійшов у вжиток з 1901 році й вийшло з вжитку зі створенням Зімбабвійської Родезії у 1979 році. Юридично, з британської точки зору, назва Південна Родезія продовжувала використовуватися до 18 квітня 1980 року, коли було офіційно проголошено назва Республіка Зімбабве.
Родезія отримала назву від Сесіля Джона Родса, однієї з найважливіших фігур в британській експансії в Південній Африці, що здобув права на розробку мінеральних ресурсів у 1888 році шляхом договорів з найвпливовішими місцевими керманичами, таких як Концесія Рудд і Моффатський Договір підписаний з королем Лобенгула племені ндебеле.
Британський уряд погодився, що компанія Родса, Британська Південно-Африканська Компанія (БПАК), буде керувати територією від Лімпопо до озера Танганьїка як протекторатом. Королева Вікторія підписала відповідну хартію у 1889 році.
Впровадження назви «Південна Родезія» Редагувати
На теренах на північ від Замбезі, наразі Замбія, які були предметом окремих договорів з африканськими вождями, БПАК створила Північно-Західну Родезію і Північно-Східну Родезію у 1890 та 1897 роках відповідно. Саме терен на північ від Замбезі мав назву «Родезія». І тільки з 1901 ця назва почала використовуватись для південного краю, особливо з 1911, коли БПАК об'єднала обидва північні квазідержавні утворення.
Вибори до Законодавчої ради відбулися у 1920 р., коли неефективність керівництва БПАК стала очевидною. Уряд Великої Британії запропонував об'єднати Південну Родезію й Південно-Африканський Союз, але референдум проведений у 1922, скасував ці плани. Самоврядування почалося в жовтні 1923 року. Чарльз Патрік Джон Колін був першим прем'єр-міністром Південної Родезії, після його смерті в 1927, його змінив Говард Анвін Моффат.
Під час Другої світової війни, південнородезійські військові частини брали участь на боці Великої Британії. Зокрема, південнородезійські війська брали участь у Східноафриканській кампанії.
Економіка Південної Родезії була вузько спеціалізована на виробництві невеликої кількості первинних товарів (зокрема, хром і тютюнові вироби), а відтак стала вельми вразливою для економічної кризи. Глибокий економічний спад 1930-х років змінився післявоєнним бумом, коли до краю у 1945—1970 роках прибуло близько 200 000 білих поселенців, біле населення досягло 270 000 осіб. Велика кількість цих іммігрантів були представниками британських робітників.
Південна Родезія в Першій світовій війні Редагувати
1953—1965 Редагувати
У 1953 році, Велика Британія створила Федерацію Родезії та Ньясаленду (або Центральноафриканська Федерація ЦАФ), яка складалася з Південної Родезії, Північної Родезії і Ньясаленду (наразі Зімбабве, Замбія і Малаві, відповідно). Ідея полягала в тому, щоб спробувати знайти серединний шлях між різними прагненнями чорних націоналістів, колоніальної адміністрації й білих поселенців. ЦАФ прагнула наслідувати досвід Австралії, Канади та Південної Африки — створити федеративну життєздатну незалежну державу. Створена як «неподільна Федерація», ЦАФ швидко почала давати збій. Вона зазнала тієї ж долі що й Федерація Вест-Індії й Східноафриканське співтоваривство.
Федерація Родезії та Ньясаленду була скасована 1 січня 1964 року. Коли Північна Родезія здобула незалежність від Великої Британії 24 жовтня 1964 року і змінила свою назву на Замбію, Південна Родезія залишалася британською колонією, чинячи опір спробам чорної більшості захопити владу. Більшість військових і фінансових активів Федерації було спрямовано в Південну Родезію, оскільки британський уряд не бажав, щоб кошти потрапили до рук націоналістичних лідерів. Південна Родезія потребувала більшість витрат з бюджету Федерації. Але, Північна Родезія була найбагатшою з трьох держав-членів (через її величезні мідні родовища) та фактично внесла більший внесок у загальний розвиток інфраструктури, ніж дві інші держави-засновниці. Південна Родезія, визнаючи неминучий розпуск Федерації, швидко використала федеральні кошти для створення власної інфраструктури. Ключовим компонентом цього було будівництво греблі Кариба і гідроелектростанції, розташованої на південній стороні Замбезі. Таке становище викликало деяке здивування уряду Замбії, коли воно було поставлено перед фактом, що його основне джерело електроенергії знаходиться під контролем повстанців Родезійської держави.
Повернення до назви «Родезія» Редагувати
У 1964 році Південна Родезія повернулася до назви Родезія.
У 1965 році, Родезія в односторонньому порядку проголосила себе незалежною на чолі з білим урядом. Після довгої громадянської війни між білим урядом і двома африканськими націоналістичними організаціями (ЗНРА і ЗАНВА), Велика Британія за короткий час відновила контроль, а в 1980 році надала незалежність країні, після чого вона стала називатись Зімбабве.
Література Редагувати
- Г. О. Музика. Південної Родезії проблема // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4