Пустозерськ — покинуте місто на березі річки Печори, в Заполярному районі Ненецького автономного округа.
| Пустозерськ | |
|---|---|
| Країна | Росія |
| Суб'єкт Російської Федерації | |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1499 |
| Поштовий індекс | 166707 |
| Географічні координати: | 67°32′11″ пн. ш. 52°35′11″ сх. д. / 67.53638888891677539° пн. ш. 52.58638888891677254° сх. д.Координати: 67°32′11″ пн. ш. 52°35′11″ сх. д. / 67.53638888891677539° пн. ш. 52.58638888891677254° сх. д. |
| Вебсторінка | pustozersk-nao.ru |
| Мапа | |
| Пустозерськ | |
|
| |
| Пустозерськ у Вікісховищі |
Пустозерськ знаходився на відстані 20 км від сучасного міста Нар'ян-Мар.
Історія Редагувати
Місто засноване в 1499 р. Пустозерськ став першим російським містом за Полярним колом і одним з форпостів Росії в освоєнні Півночі.
В 1667 р. в Пустозерський острог був зісланий протопоп Аввакум — відомий російський православний священик, ідеолог старообрядців, противник реформ Никона. Він провів тут 15 років в сирому земляному зрубі, не припиняючи своєї боротьби. Саме тут він написав свої головні твори — «Книгу бесід», «Книгу тлумачень», «Житіє (між 1672 та 1675)» та інші. За царським наказом 14 квітня 1682 року разом із найближчими сподвижниками Аввакум у Пустозерську був заживо спалений у зрубі.
З XVIII століття Пустозерськ поступово втрачав своє значення. В 1924 р. був позбавлений статусу міста, остаточно залишений мешканцями в 1962 р. Постановою Ради Міністрів РСФСР від 4 грудня 1974 р. № 624 Пустозерське городище включено до переліку пам'яток історії і культури, що знаходяться під державною охороною. Об'єкт культурної спадщини федерального значення.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- городище «Пустозерское».[недоступне посилання]
- . Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 30 травня 2020.
- . Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 30 травня 2020.
Література Редагувати
- А. В. Чупров Нарьян-Мар. Заполярная столица: альбом. — Архангельск: Издательский дом «СК», 2004 — С. 216. — ISBN 5-901992-06-7.
- В. Ф. Толкачев Ненецкий край: сквозь вьюги лет: очерки, статьи, документы. — Архангельск ПомГУ, 2000. — С. 614. — ISBN 5-88086-187-2.
- Путешествия П. И. Крузенштерна к Северному Уралу в 1874—1876 годах. Для исследования водяного сообщения между притоками Печоры и Оби. «Славянская печатня» (И. В. Вернадского). Санкт-Петерубург. 1879.
- Ясински М. Э., Овсянников О. В. Пустозерск. Русский город в Арктике. — 2003. — ISBN 5-85803-214-1.
- Кардаш О. В. «Столетняя война» Пустозерска и Большой Карачеи XVII—XVIII вв. (по результатам комплексных исследований Пустозерского и Надымского городищ) // От Смуты к Империи. Новые открытия в области археологии и истории России XVI—XVIII вв. : материалы науч. конф. — М. ; Вологда: Древности Севера, 2016. С. 366—378.
Посилання Редагувати
- Печорський край. Секунда історії" [ 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |