? Пугач палеарктичний | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| Bubo bubo (Linnaeus, 1758 | ||||||||||||
Ареал пугача | ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
|
Пу́гач палеаркти́чний або пу́гач звича́йний (Bubo bubo), птах з родини Совові (Strigidae). Один з 13 видів роду, єдиний вид роду у фауні України. В Україні осілий птах.
Опис ред.
Одна з найбільших сов, яка поступається у розмірах лише рибному пугачу. Легко розпізнається за своїми розмірами, темним дзьобом, опереними до кігтів лапами та пір'євими «вушками», які нахилені назовні. У дорослого птаха верх темно-бурий з жовтуватими і білуватими плямами, низ вохристий з темно-бурими широкими поздовжніми рисками. Молодий птах має подібне забарвлення. Має загальну довжину 62—72 см, з розмахом крил 150—180 см; при довжині крил 41—52 см важить 2,1—3,2 кг. Очі великі, круглої форми з чорними зіницями.
Ареал виду та його поширення в Україні ред.
Гніздиться в Європі, Північній Азії — на півночі до меж лісу, на сході до Якутії, Сахаліну, Японії, на півдні до Північної Африки, Аравії, Південного Китаю. На території України номінативний підвид B. b. bubo заселяє північні і західні райони, а південно-руський B. b. interpositus — схід країни (переважно Луганську обл.).
Чисельність і причини її зміни ред.
Європейська популяція виду оцінюється у 19—38 тис. пар . В Україні налічують близько 200 пар, з них не менше 110 пар на сході країни. Приблизно на половині постійних гніздових ділянок розмноження не спостерігається, можливо, через те, що один з птахів пари гине. На чисельність негативно впливають переслідування людиною, розлякування самок на ранніх стадіях насиджування (кидають кладку), загибель на ЛЕП.
Особливості біології ред.
Осілий птах. Активний у сутінках і вночі. Токування відбувається наприкінці зими. Гніздиться по глухих ярах, берегових урвищах, скельних виходах, рідше в лісах і на болотах. Яйця відкладає в кінці лютого — на початку березня. Гнізда влаштовує на глухих ділянках лісів, байраків чи скельних виходів на землі в нішах, на виступах або під коріннями дерев і чагарників. У кладці 2—5 (частіше 3) яйця. Насиджує самка 33—35 діб. Пташенята у першому пуховому вбранні мають біле забарвлення. Пташенята виходять з гнізд вже у травні, літати починають лише у другій половині червня. Спектр живлення пугача дуже різноманітний, переважають птахи, дрібні гризуни та їжаки.
Голос у пугача потужний, звуки він видає гучні і оглушливі. Тихої безвітряної вночі голос пугача можна чути на відстані в 4 км.
Охорона ред.
Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — рідкісний), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. В Україні охороняється на гніздуванні в Карпатському та Поліському заповідниках. Для збереження виду необхідно посилити контроль за незаконним відстрілом у мисливський сезон.
Галерея ред.
Примітки ред.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
Посилання ред.
- Вєтров В.В. Пугач // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 463.
- Пугач в Червоній книзі України