Пу́блій Фу́рій Філ (лат. Publius Furius Philus; ? — 213 до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 223 року до н. е.
| Публій Фурій Філ | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Publius Furius Philus |
| Народився | невідомо Стародавній Рим |
| Помер | 213 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик, державний і військовий діяч |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | патрицій |
| Посада | цензор Стародавнього Риму, претор, давньоримський сенатор[d] і консул |
| Військове звання | консул |
| Термін | 223 рік до н. е. |
| Попередник | Квінт Фульвій Флакк |
| Наступник | Гней Корнелій Сципіон Кальв |
| Рід | Фурії |
| Батько | Спурій Фурій Філ |
| Мати | невідомо |
Життєпис Редагувати
Походив з патриціанського роду Фуріїв. Про молоді роки його, батьків згадок не збереглося.
У 223 році до н. е. його було обрано консулом разом з Гаєм Фламінієм. Разом з колегою повинен був воювати проти галльського племені інсумбрів у північній Італії. Проте сенат оголосив вибори консулів недійсними. Фурій підкорився волі сенату на відміну від Фламінія, який продовжив бойові дії і розбив ворогів.
У 216 році до н. е. став претором перегріном (відповідальним за переміщенням іноземців). Після поразки римлян під Каннами закликав сенат до оборони. Того ж року отримав командуванням над флотом у Сицилії. Під час одного з рейдів до узбережжя Африки був тяжко поранений й повернувся на базу до Лілебею.
У 214 році до н. е. його було обрано цензором разом із Марком Атілієм Регулом. Під час своєї каденції багатьох сенаторів виключив із складу сенату на неналежну поведінку. Того ж року його було обрано до колегії авгурів.
Помер у 213 році до н. е., будучи начальником кінноти.
Примітки Редагувати
- Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
Джерела Редагувати
- Friedrich Münzer: Furius 80). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VII,1, Stuttgart 1910, Sp. 361. (нім.)