Прітхві Нараян Шах (1722 — 1775) — правитель князівства Горкха, перший король Непалу (1769—1775).
| Прітхві Нараян Шах | |
|---|---|
| неп. श्री ५ बडामहाराजाधिराज पृथ्वीनारायण शाह | |
| Народився | 7 січня 1723 Горкха (район) |
| Помер | 11 січня 1775 (52 роки) Devighatd, Nuwakot Districtd, Bagmati Provinced, Непал ·хвороба |
| Країна | Королівство Непал |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | непальська |
| Magnum opus | Divyopadeshd |
| Титул | Магараджа |
| Посада | King of Nepald і монарх |
| Конфесія | індуїзм |
| Рід | Shah dynastyd |
| Батько | Nara Bhupal Shahd |
| Мати | Kaushalyawati Shahd |
| Родичі | Hem Karna Send |
| Брати, сестри | Dal Mardan Shahd, Mahoddam Kirti Shahd, Surpratap Shahd і Daljit Shahd |
| У шлюбі з | Narendra Rajya Lakshmi Devid і Indra Kumari Devid |
| Діти | Пратап Сінґх Шах, Prince Bahadur Shah of Nepald і Bilas Kumarid |
| IMDb | ID 13293355 |
|
Життєпис ред.
Прітхві Нараян, князь Горкхаба, об'єднав більшу частину непальських Гімалаїв, передгірні райони (тераї), Сіккім, Гархвал, Кумаон. Він організував блокаду долини Непалу, де правили неварські князі Малла у князівствах Кантіпур (Катманду), Бхактапур (Бхадгаон) і Лалітпур (Патан). Це дозволило Прітхві у 1769 захопити долину Катманду і стати королем всього Непалу з столицею у місті Катманду.
Прийшовши до влади у всьому Непалі, Прітхві Нараян став проводити ізоляціоністську політику. Він вигнав із країни індійських госаїнів (представники шиваїтського ордену послідовників Шанкарачар'ї, торговці) і кашмірських мусульман-торгівців, що за Малла майже монополізували торгівлю між Індією і Тибетом. Транзитна торгівля була жорстко регламентована. Був заборонений ввіз товарів з Індії, зокрема тканин. Метою Прітхві було сприяння розвитку непальської економіки і виробництва. Була проведена грошова реформа. Старі білонні монети Малла переплавлялися і з них карбувалися нові — мохари (мохури).
Прітхві Нараян для збереження миру і єдності у Непалі, проводив виважену політику, яка враховувала інтереси різних соціальних груп, каст, народів, релігійних течій тощо. У зовнішній політиці він намагався уникнути зіткнення з могутніми сусідами Китаєм й Індією, що було єдиним способом збереження незалежності Непалу.
Джерела ред.
- Марков Д. Є. Тибето-непальська війна 1788—1792 рр. та її соціально-політичні наслідки для обох країн / Д. Є. Марков // Сходознавство. — 2011. — № 55-56. — С. 105—138.
- Марков Д. Є. «Дібія Упадеш» та її місце в політичній історії Непалу / Д. Є. Марков // Сходознавство. — 2013. — № 61. — С. 78-88.
- Непал: Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.