Прі́звища на -е́нко належать до одних з найпоширеніших серед українців прізвищ. Або, як зазначають мовознавці, одним із найпродуктивніших серед формантів українських прізвищ є суфікс -енк(о).
Історія розвитку прізвищ на -енко
У пам'ятках 16 століття патроніми на -енко локалізувалися в основному на Поділлі, зрідка траплялися на Київщині, Житомирщині.
У 17 столітті утворення на -енко уже належать до найпоширенішого антропонімічного типу на території Східної України. У козацьких реєстрах, складених після Зборівської угоди 1649 року, прізвищеві назви на -енко мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. За підрахунками Степана Бевзенка, у реєстрі Київського полку найменування на -енко становлять 60 % від усього складу прізвищевих назв. Дослідник пояснив таку величезну кількість назв на -енко в основному джерелі української антропонімії 17 століття тією обставиною, що до реєстрів записувались переважно молоді козаки, тоді як їхні батьки мали найменування без суфікса -енко: Коваль — Коваленко тощо.
Зазначений факт свідчить і про те, що прізвищеві форми у 17 столітті ще не мали тієї стабільності, якої вони набули пізніше, зокрема, антропоніми на -енко ще не втратили живого зв'язку із загальними словами, вживаними на позначення синів за батьком. Цей зв'язок простежується навіть у першій половині 19 століття, коли розпочалося офіційне впровадження прізвищ серед широких мас населення.
Див. також
Література
- Чучка П. П. Прізвище // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 494—495.
- Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. — К., 1969.
| Це незавершена стаття про особливості національних прізвищ за мовою походження (63 К, 1 С).. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |