Прощавай, немита Росія

«Прощавай, немита Росія» (рос. «Прощай, немытая Россия») — вірш російського поета Михайла Лермонтова, названий за першим рядком.

Історія

Прийнято вважати, що вірш був написаний в травні 1840 року у час від'їзду на заслання на Кавказьку війну) або в квітні 1841 року, коли поетові було наказано покинути Петербург.

За життя Лермонтова вірш не публікувалася і не був відомий. Перша згадка про вірш міститься в листі російського видавця та літературознавця П. І. Бартенєва до колеги П. О. Єфремова від 9 березня 1873 року, в якому наводиться текст вірша зі словами «Ось ще вірші Лермонтова, списані з оригіналу».

«Прощавай, немита Росія» був вперше опублікований в 1887 році літературним істориком П. О. Висковатовим в журналі «Русская старина» (№ 12, с. 738—739) без вказання джерела, потім в 1890 році в заснованому П. І. Бартенєвим журналі «Русский архив» (№ 11, с. 375), текст супроводжений приміткою: «Записано зі слів поета сучасником».

Блакитна уніформа російських жандармів

Текст

Вірш складається з двох чотиривіршів. У редакції, опублікованій «Російським архівом» (1890):

Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ, И вы, мундиры голубые, И ты, им преданный народ. Быть может, за стеной Кавказа Сокроюсь от твоих пашей, От их всевидящего глаза, От их всеслышащих ушей. 

Новітній інтерес

Рядки з «Немитої Росії» неодноразово цитував В. В. Путін на зустрічах з переможцями конкурсу «Учитель року Росії».

В 2017 року Президент України Петро Порошенко процитував рядки з вірша на урочистій церемонії з нагоди отримання Україною безвізового режиму з країнами ЄС, яка стала символом розриву України з імперією. В Україні це цитування призвело до сплеску інтересу до вірша та історії його створення.

Заперечення авторства М. Лермонтова

Вірш був представлений в радянських шкільних підручниках протягом значного часу існування СРСР і завжди подавався за авторством Михайла Лермонтова.

Питання про авторство Лермонтова першим підняв в 1989 році письменник В. С. Бушин, потім в 1994 році припущення про фальсифікацію були опубліковані в газеті «Літературна Росія» істориком і публіцистом Г. Є. Клечоновим. Сумніви в авторстві вірша висловили також літературознавці М. Д. Ельзон і М. М. Скатов, письменники В. В. Хатюшин і С. А. Сокуров, критик В. Г. Бондаренко та інші.

На думку ж деяких авторів, «російські критики та літератори розгорнули дискусію щодо уявної непричетності Михайла Лермонтова до образливого для російських патріотів вірша тільки з розквітом у Росії „путінізму“ та „культом величі“ Росії»^{[відсутнє в джерелі]}.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 14 листопада 2020. 
2. . Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 14 листопада 2020. 
3. . Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 8 липня 2017. 
4. . Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 8 липня 2017. 
5. Бушин В. С. Странная судьба одного стихотворения // Кубань. — 1989. — № 10. — С. 80 — 90.
6. . Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2020. 
7. . Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 14 листопада 2020. 
8. Об авторе стихотворения «Прощай, немытая Россия…» [ 14 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Звезда. — 2004, № 2.
9. Н. Н. Скатов. Всеведенье пророка: к 190-летию со дня рождения М. Ю. Лермонтова // Русская литература. — 2005, № 1. — С. 13—14.
10. И. Буккер (30.08.2015). . Русская Сила. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 23 березня 2022. 
11. . Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 14 листопада 2020. 
12. В. Бондаренко. Лермонтов: мистический гений^{[недоступне посилання з Декабрь 2019]}
13. ИГОРЬ БУККЕР (28.03.2014). . Правда.Ру. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 23 березня 2022.