Прабалтійська мова (лит. baltų prokalbė, латис. baltu pirmvaloda), також протобалтійська мова (лит. prabaltų kalba, латис. pirmbaltu valoda) — прамова, від якої походять балтійські мови. Прабалтійська мова була нащадком праіндоєвропейської. Існує гіпотеза, згідно з якою прабалти і праслов'яни пережили період спільності, і реконструюється прабалтослов'янська мова, яка пізніше розпалася на праслов'янську і прабалтійську.
Серед основних особливостей прабалтійської мови називають такі:
- збереження вільного наголосу;
- збіг голосних *a та *o в *a;
- збереження і розвиток аблауту;
- збереження *m перед зубними;
- наявність продуктивних основ на *-ē;
- особливі зменшувальні суфікси;
- особливі суфікси часів і способів;
- збіг форм однини і множини третьої особи в дієслів;
- втрата перфекта та аориста;
- нові форми минулого часу, побудовані за допомогою тематичних *-ē і *-ā;
- особливості в лексиці.
Примітки Редагувати
- Дини П. Балтийские языки. — М. : ОГИ, 2002. — С. 63. — ISBN 5-94282-046-5.
Література Редагувати
- Дини П. У. Балтийские языки / Под ред. и с предисл. В. Н. Торопова, пер. с итал. А. В. Тороповой. — М. : ОГИ, 2002. — 544 с. — ISBN 5-94282-046-5.
- Stang Chr. S. Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen. — Oslo-Bergen-Tromsö : Universitetsforlaget, 1966. — (Scandinavian university books)