Пота́ш — село в Україні, в Маньківській селищній громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване за 6,5 км на південь від смт Маньківка та за 6,5 км від автошляху М05. В селі знаходиться залізнична станція Поташ. Населення становить 1 229 осіб (станом на 2005 р.).
| село Поташ | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Уманський район |
| Громада | Маньківська селищна громада |
| Облікова картка | Село на сайті ВРУ |
| Основні дані | |
| Засноване | середина 17 століття |
| Населення | 1229 (на 1 січня 2005 року) |
| Поштовий індекс | 20109 |
| Телефонний код | +380 4748 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′19″ пн. ш. 30°19′53″ сх. д. / 48.92194° пн. ш. 30.33139° сх. д.Координати: 48°55′19″ пн. ш. 30°19′53″ сх. д. / 48.92194° пн. ш. 30.33139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 204 м |
| Відстань до обласного центру | 127,4 (фізична) км |
| Найближча залізнична станція | Поташ |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Поташ, вул.Миру,41 |
| Сільський голова | Діхтяренко Сергій Володимирович |
| Карта | |
Поташ | |
Поташ | |
| Мапа | |
| Поташ у Вікісховищі |
Етимологія Редагувати
Назва села ймовірно походить від стародавнього промислового продукту — поташу, який добувався шляхом спалювання лісу і послідовного відпарювання попелу. Найкращі його сорти виготовляли із попелу, яку випалювали з різних порід дерева і змішували разом. Щоб одержати приблизно 50 кг попелу, необхідно було затратити до 4 м³ деревини. Крім промислового виробництва поташу, його збирали також селяни у своїх домашніх печах, виконуючи таким чином покладену на них панську данину.
Історія Редагувати
Залізничну станцію Поташ з однойменною назвою відкрито 27 червня (за ст. стилем 15 червня) 1891 року, що розташована на ділянці Христинівка — Шпола.
У 1910 році місцева влада, у зв'язку з потребою робочих рук для праці на станції, виділила землю для розбудови села. Першими поселенцями, які одержали тут наділи й почали будуватися, стали: Тимофій Степанович Черній і його дружина Євдокія Григорівна, Дмитро Захарович Задорожко із дружиною Надією, маньківчани — Терентій Коцюбинський і Йосип Табачківський, що був сторожем на станції, та інші. Під час перших визвольних змагань станція Поташ теж була у вирі трагічних подій того часу — про це свідчить братська могила на місцевому кладовищі за якою дбайливо доглядають школярі. Напис на табличці свідчить: «Тут поховано 19 червоноармійців та жінку з дитиною». І це свідчить, що на станції був жорстокий бій.
У роки примусової колективізації в Поташі було засновано колгосп імені Т. Шевченка, головою якого обрали Євмена Павловича Мельниченка. 1931 року створено Потаську механізовану тракторну станцію.
12-16 січня 1944 року неподалік станції в поєдинку з нацистами загинули Герої Радянського Союзу: сержант Павло Семенович Свєчніков та артилерист Олексій Григорович Федюков. Його тлін перезахоронено в Братській могилі Маньківки; ім'ям Героя названо одну з вулиць районного центру. 8 березня 1944 року 936-й Червонопрапорний ордена Суворова стрілецький полк під командуванням Героя Радянського Союзу Г. Ф. Короленка і танковий батальйон під командуванням Прокопа Калашникова (згодом — Героя Радянського Союзу) увірвався на станцію, гітлерівці в паніці залишили велику кількість бойової техніки.
У роки нацистської окупації на станції Поташ діяла підпільна група, до якої входили: В. К. Зінчук, Ю. К. Кривонос, М. М. Левченко, І. С. Шейко, В. Василевський та інші. Вони вчиняли диверсії на залізниці, розповсюджували листівки, підпалювали німецькі склади. Керівником групи була 19-річна Віра Зінчук. Однак провокатор видав підпільників: вони були схоплені гестапівцями й страчені в Уманській в'язниці. Іменем Віри Зінчук у селі Поташ названо центральну вулицю.
6 травня 1948 року бригадирові тракторної бригади Потаської МТС Йосипові Прокоповичу Мальованому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Уродженцем села є Клочан Олександр Вікторович — солдат Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве.
Археологічні знахідки Редагувати
Поблизу села виявлено залишки поселень епохи бронзи 2-го тисячоліття до нашої ери та черняхівської культури II—V століть нашої ери.
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С.295 — 300.
- Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.720.
Примітки Редагувати
- maps.vlasenko.net(рос.)
- «Історія походження назви села Поташі». Газета «Маньківські новини» від 21.10.2021
Посилання Редагувати
- Розклад руху поїздів далекого слідування.
- Розклад руху приміських поїздів [ 6 червня 2017 у Wayback Machine.]