Антоній Пониківський (пол. Antoni Ponikowski, 29 травня 1878, Седльце, Царство Польське, Російська імперія — 27 грудня 1949, Варшава, ПНР) — польський державний і політичний діяч, історик, вчений, прем'єр-міністр у 1918 та 1921–1922 роках.
| Антоній Поніковський пол. Antoni Ponikowski | ||
| ||
|---|---|---|
| 27 лютого 1918 — 4 квітня 1918 | ||
| Попередник: | Ян Кухажевський | |
| Спадкоємець: | Ян Стечковський | |
| ||
| 19 вересня 1921 — 6 червня 1922 | ||
| Попередник: | Вінцентій Вітос | |
| Спадкоємець: | він сам, як виконувач обов'язків прем'єр-міністра | |
| ||
| 8 червня 1922 — 14 червня 1922 | ||
| Попередник: | він сам як голова уряду | |
| Спадкоємець: | Артур Сливинський | |
| ||
| 7 грудня 1917 — 4 листопад 1918 | ||
| ||
| 19 вересня 1921 — 6 червня 1922 | ||
| ||
| 19 вересня 1921 — 6 червня 1922 | ||
| ||
| листопад 1921 — березень 1924 | ||
| ||
| листопад 1930 — березень 1935 | ||
| Народження: | 29 травня 1878 Седльці, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща | |
| Смерть: | 27 грудня 1949 (71 рік) Варшава, ПНР | |
| Поховання: | ||
| Національність: | поляк | |
| Країна: | Російська імперія→ Польща | |
| Релігія: | католицька церква | |
| Освіта: | Warsaw Polytechnic Instituted | |
| Партія: | Націонал-демократична партія Польщі (1911—1917) | |
| Діти: | 7 дітей | |
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Політична діяльність Редагувати
У 1900 році Антоній Пониківський вступає у Національну Лігу, в якій зберфгає членство до 1911 року. Крім політичної діяльності займається розвитком освіти, будучі членом Національної Асоціації Освіти Седльцького повіту. До Першої світової війни є активістом Націонал-демократичної партії.
Незалежна Польща Редагувати
Управлінська кар'єра Редагувати
У 1917 році Антоній Пониківський був членом Комітету з сільського господарства Департамента національної економіки Тимчасового Державної ради і членом Департаменту праці.
Міністр релігійних конфесій і народної освіти Редагувати
В першому уряді Королівства Польського протягом 7 грудня 1917 — 4 листопада 1918 років обіймав посаду міністра релігійних конфесій і народної освіти.
Прем'єр-міністр Королівства Польща Редагувати
У лютому 1918 року Антонію Поніковському роблять пропозицію стати прем'єр-міністром уряду, на яку він дає згоду. На цій посаді особливо не відзначився через короткий строк правління (27 лютого-4 квітня 1918 року).
Прем'єр-міністр Республіки Польща Редагувати
З 19 вересня 1921 по 6 червня 1922 роки прем'єр-міністр Польщі. Крім того, одночасно очолює міністерство релігійних конфесій та освіти громадськості та Міністерство культури і мистецтв. Його уряд пішов у відставку через жорсткі суперечки з диктаторським режимом, що був встановлений Юзефом Пілсудським.
Після відставки Редагувати
Викладацька та культурницька діяльність Редагувати
Після відставки Поніковський займається академічною та науковою діяльністю та бере участь у низці неурядових організацій. У 1921 році очолює Варшавський технологічний університет метрології. В ньому ж читає лекції з історії.
Обрання до Сейму Редагувати
У листопаді 1930 року Поніковський був обраний до Сейму. У березні 1935 року він відмовився від свого депутатського мандата і відійшов від політичного життя. Після завершення Другої світової війни бере участь у діяльності наукових установ, зокрема очолює кафедру геодезії Варшавського технологічного університету метрології. Після 1925 він був президентом Комітету Музею промисловості і сільського господарства у Варшаві, в 1925—1927 голова Ради ППО. Він також був активним політиком, що входив до складу Верховної Ради Християнсько-демократичної партії. Починаючи з 1928 року, один з членів Ради опікунів Фонду Сулковського.
Особисте життя Редагувати
Одружений на Керолайн Ополе, мав 7 дітей.
Література Редагувати
- Станіслав Kozicki, історія Національна ліга (період 1887—1907), Лондон 1964, стор. 581.
- Тадеуш Wolsza, Національна асоціація освіти (1899—1905), «Історичний щоквартальний», 1987, № 2, стор. 89.
- Володимир Suleja, Тимчасовий Державна рада, Варшава, 1998, стор. 223—224.
- Оборона держави в 1920 році, Варшава 1923, стор. 153.
- Нагороджені орденом Відродження. Перша глава.1921-1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор. 15.
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 2 травня 2015.
- Володимир Suleja, Тимчасовий Державна рада, Варшава, 1998, стор. 223—224.
- . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 2 травня 2015.
- Тадеуш Wolsza, Національна асоціація освіти (1899—1905), «Історичний щоквартальний», 1987, № 2, стор. 89.
- Оборона держави в 1920 році, Варшава 1923, стор. 153.
- Станіслав Kozicki, історія Національна ліга (період 1887—1907), Лондон 1964, стор. 581.