? Поморник довгохвостий | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| Stercorarius longicaudus Vieillot, 1819 | ||||||||||||||
Ареал довгохвостого поморника місця гніздування місця зимування | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Поморник довгохвостий (Stercorarius longicaudus) — морський птах з родини поморникових (Stercorariidae). Найменший за розміром вид у родині. Гніздиться в арктичних регіонах Євразії та Північної Америки. В Україні рідкісний залітний птах.
Опис Редагувати
Верх голови і задня сторона шиї має чорно-блискуче забарвлення. Горло і груди мають біле забарвлення, на горлі можна побачити жовтуватий відтінок. Спина і вся верхня частина крил пофарбовані в чорно-зелений колір. Примітний довгий хвіст, що дав цьому виду його назву. Молодий птах сірувато-бурий, з жовтуватими вузькими поперечними смугами, голова світліша, основа крайніх першорядних махових пер зверху і зі споду білувата, хвіст без видовжених пер, загострений.
Поширення Редагувати
Гніздиться в арктичних регіонах Євразії та Північної Америки. На Алясці і на півночі Росії він зустрічається трохи частіше, ніж в інших частинах Арктики. Території, де довгохвостий поморник проводить зиму, розташовані в південній частині Атлантичного океану і в Тихому океані. В Україні дуже рідкісний залітний птах спостерігали його на Сиваші і біля Києва[джерело?].
Підвиди Редагувати
Виділяють два підвиди:
- S. l. longicaudus — Vieillot, 1819 — номінативний, поширений у північній Скандинавії та Росії;
- S. l. pallescens — Løppenthin, 1932 — зустрічається в західному Сибіру, арктичній Північній Америці та в Гренландії.
Чисельність Редагувати
Гніздову популяцію в Європі оцінюють у 19 800-53 000 пар, або 39 700—106 000 дорослих особин. В Європі гніздиться близько 15 % світової популяції, тому дуже приблизно її оцінюють у 265 000—710 000 дорослих особин.
Поведінка Редагувати
Вони живляться гризунами, зокрема лемінгами та полівками, полює на птахів, землерийок, комах та споживає ягоди. Зимовий раціон складається, очевидно, з риби, морських безхребетних, ракоподібних та падло.
Тривалість насиджування близько 23-25 діб. Максимальний розмір кладки два яйця оливкового або зеленувато-бурого кольору з рідкими темно-бурими плямами. Пташенята покидають гніздо за один-два дні після появи на світ, ховаючись потім в низькорослій рослинності від хижаків, зокрема таких як песець. Набувають пір'яного вбрання пташенята на 22-27 день.
Охорона Редагувати
Загрозливими чинниками для поморника довгохвостого є забруднення морів, знищення чисельності лемінгів через зміни клімату та відстріл на корм собакам в Гренландії.
Примітки Редагувати
- BirdLife International (2012). Stercorarius longicaudus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, F.; Donsker, D., ред. (2016). IOC World Bird List (v 6.1). doi:10.14344/IOC.ML.6.1.
- BirdLife International. 2016. Stercorarius longicaudus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22694251A86797542. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22694251A86797542.en. Downloaded on 15 February 2017.
Посилання Редагувати
- Поморник довгохвостий на сайті Bird-ukraine.pp.ua [ 16 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Поморник довгохвостий на сайті Pernatidruzi [ 16 лютого 2017 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |