Польський національний комітет (пол. Komitet Narodowy Polski) — 1) керівний орган лівої польської еміграції 1831—32 в Парижі (Франція), очолюваний Й.Лелевелем;
2) представницький орган правих польських партій у Росії. Виник у листопаді 1914 зусиллями лідера народно-демократичної партії (ендеків; див. Польська національна демократія) і польської фракції в Державній думі Російської імперії Р.Дмовського у відповідь на створення 16 серпня 1914 в Кракові Начелнего (Головного) польського комітету, який розгорнув активну діяльність на підтримку Центральних держав у Першій світовій війні. Складався з 14-ти ендеків, 6-ти членів партії реальної політики («реалістів») і 7-ми безпартійних. Місцеперебування — Варшава, Петроград (нині м. Санкт-Петербург). Голова — «реаліст» З.Вєлопольський (1863—1919). Р.Дмовський очолював Виконавчий відділ Польського національного комітету. Основна програмна настанова — поразка Німеччини і «об'єднання [територій] Польщі під скіпетром російської монархії». Відступ російської армії 1915 з території Польщі зменшив значення діяльності П.н.к. Наприкінці 1915 Р.Дмовський виїхав до Західної Європи. 3—8 серпня 1917 замість П.н.к. в Росії утворено Польську раду міжпартійного об'єднання;
3) представництво орієнтованих на Антанту і США правих польських політичних партій та еміграції в США. Утворений 15 серпня 1917 в Лозанні (Швейцарія) на базі органів, які до згоди Тимчасового уряду на незалежність Польщі займалися підготовкою меморандумів із викладом вимог щодо кордонів і місця новоствореної держави в Центральній Європі. Переїхав у Париж, складався з ендеків, очолених Р.Дмовським, представляв Польщу в країнах Антанти і США, зосередив головну увагу на створенні збройних сил. Ця діяльність підтримувалася Францією, з якою було підписано угоду про «політичний контроль» над польською армією, що формувалася тут, і США, громадянин яких майор Ф.Фрончак керував відділом моральної та матеріальної опіки над солдатами, оскільки більшість їх прибула з-за океану. Під тиском Антанти і США в січні 1919 міністром закордонних справ і першим делегатом Польщі на Паризькій мирній конференції 1919—1920 призначено члена П.н.к. І.Падеревського, до складу органу уведено 7 представників, делегованих Начальником Польської держави Ю.-К.Пілсудським. Р.Дмовський став другим делегатом Польщі на мирній конференції, обстоюючи разом з І.Падеревським територіальні вимоги Польщі та домігшись переїзду до неї сформованої у Франції армії генерала Ю.Галлера. Після підписання Версальського мирного договору 1919 П.н.к. провів 16 серпня 1919 своє останнє засідання.
Джерела та література Редагувати
- Симоненко Р. Г. Польський національний комітет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 384. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.