Польова лінгвістика — це підрозділ лінгвістики, який об'єднує в собі комплекс лінгвістичних методів, спрямованих на самостійне творче вивчення і опис живої мови, яка не є рідною для дослідника, на підставі спілкування з носіями мови, що вивчається.
Історія Редагувати
Польова лінгвістика як самостійна дисципліна почала формуватися в XIX столітті. У російській науці піонерами цього напряму стали П. К. Услар, який досліджував мови Північного Кавказу, і В. Г. Богораз, який вивчав мови Далекого Сходу Росії.
Література Редагувати
- Беликов В. И. Полевая и неполевая идеология в лингвистике // I Международный симпозиум по полевой лингвистике. Тезисы докладов. — М., 2003. — С. 24—28. (рос.)
- Кібрік А. Е. Методика польових досліджень: до постановки проблеми. — М.: Видавництво Московського університету, 1972. — 182 с.
Посилання Редагувати
- FAQ: Польова лінгвистика. 7 фактів про дослідження мов важкодоступних місць // ПостНаука, 07.12.2012
- Плунгян В. А. Польова лінгвістика: про практику польових експедицій, різноманіття людських мов і двох типах лінгвистів// ПостНаука, 20.07.2012
- Хачатурьян М. Як і навіщо з'явилася польова лінгвістика? «Троїцький варіант» № 9(103), 8 травня 2012 року
- Шлуінский А. Б. Як лінгвіст пізнає про мови в тундрі чи на Екваторі (лекція в Зимовій Пущинській школі-2015)