Ната́лія Полови́нка (нар. 27 липня 1965, Ольгопіль) — українська акторка, співачка, викладачка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006).
| Половинка Наталія Юхимівна | |
|---|---|
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 липня 1965 (58 років) |
| Місце народження | Ольгопіль, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Роки активності | від 1988 і досі |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Національність | українка |
| Професія | акторка, співачка, педагог |
| Освіта | ВУКіМ (1984) і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1989) |
| Співацький голос | мецо-сопрано |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанр | український традиційний, класична музика |
| Колективи | «Майстерня пісні», «Слово і голос» |
| Нагороди | |
| Цитати у Вікіцитатах |
Біографія ред.
Народилася в учительській сім'ї Юхима і Олени Колісників. Перші роки провела в Кіцмані.
У 1973–1980 роках навчалася в Ольгопільській середній школі, у 1980–1984-му — у Вінницькому музичному училищі імені Миколи Леонтовича.
1984-1989 — Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка, клас фортепіано в професорки Марії Тарнавецької.
1991 — стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія).
Мистецька й педагогічна діяльність ред.
Від 1988-го до 2007 року Наталія Половинка — актора та музична керівниця театру імені Леся Курбаса. Ролі:
- Гецогиня де Гіз (Александр Дюма, «Двір Генріха III»),
- Муза («Сад нетанучих скульптур» і "Сніг за поемами Ліни Костенко).
- Мати, Люда («Між двох сил» і «Закон» за Володимиром Винниченком),
- Пішек («Благодарний Еродій» за Григорієм Сковородою),
- Йоганна та Прочанин («Апокрифи» за Лесею Українкою),
- Євдокія Романівна («Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським),
- («Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis» за Платоном),
- Галя-Причинна-Україна («Марко Проклятий, або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса).
Половинка провадила співочу майстерню в театрі, створила музичне оформлення до вистав «Апокрифи», «Сни», «Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis», є музичною режисеркою вистав «Благодарний Еродій», «Марко Проклятий» та ін.
1991 рік, стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія) дає поштовх для усвідомлення призначення і початку персональної творчої дороги — Половинка створює персональні проєкти:
- вистава «Вони йдуть» у співпраці з режисером С. Ковалевичем,
- «Homo Ludens», «Колодязь» з музикантом Ю. Яремчуком,
- «В чистім полі».
2001 року спільно з режисером Сергієм Ковалевичем Наталія Половинка засновує міжнародний мистецький центр «Майстерня пісні», стрижнем ідеології якого є — модель особистого розвитку, що базується на законах Традиції і традиційних технологіях і здійснюється в сучасному соціокультурному просторі у сучасних художніх формах. Це громадська організація, у якій працюють 20 осіб із усього світу, опираючись на три засади: зв'язок із цією землею, зв'язок зі світом, пов'язання з цією державою. «Майстерня пісні» реалізувала численні міжнародні проекти. Зокрема, Половинка спільно з Ковалевичем є авторкою музичних і театральних проектів «Майстерні пісні»:
- «ІРМОС. Давні духовні напіви України» — триває з 2000 р.,
- Вистава «Квітка-невіста» — 2001,
- Вистава «Вість літа» — 2001,
- Проєкт «РАСА», вистава «У неділю рано»,
- «По Рождеству»,
- Міжнародні проекти «Собор», «Весілля» та ін.
Створивши оригінальну методологію роботи з голосом, Половинка веде майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах (США), Уельському університеті (Велика Британія), викладає в студії «Ательє» Міжнародного інституту Єжи Ґротовського (Польща).
З 2008 року солістка та викладачка Державної академічної чоловічої хорової капели хлопчиків та юнаків «Дударик» (Львів).
У 2010 — Наталія Половинка створює Львівський муніципальний театральний, художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і голос» і стає його художньою керівницею та акторкою.
Половинка співпрацює з Академічною чоловічою хоровою капелою України імені Миколи Ревуцького, з такими музикантами і композиторами, як Богдана Фроляк, Алла Загайкевич, Йожеф Ермінь, Ярослав Мигаль, Клаус Куґель і Пятрас Вішняускас.
Коротка характеристика творчості ред.
«Спів — це зусилля переходу через прірву. Береш біль у руки і йдеш. І цим кажеш: „Таке можливе“. І цим зцілюєш світ».
Ось так Половинка висловила своє кредо. Ці слова стосуються всієї її творчості — і вокальної, і акторської. Кожна її робота вражає внутрішньою напругою й гострим драматизмом — на грані можливого. Завдяки цій особливості глядач чи слухач сприймає твір всім собою, у його глибинній суті.
Наталя Половинка — одна з небагатьох у світі виконавиць традиційного співу як такого в усіх його жанрах: давні духовні наспіви України, канти, псалми, українські народні пісні, український класичний романс — і разом з тим є виконавицею імпровізаційної та класичної музики.
Учень співочої школи Наталії Половинки і режисера Сергія Ковалевича є український співак Юрій Йосифович.
Відеоматеріали ред.
- Майстер-клас Г. Гладія за «Страшною помстою» М. Гоголя, 1998
- РАСА, «Забіліли сніжки»
Дискографія ред.
Альбоми ред.
- «Homo Ludens» (2001)
- «Ірмос» (2003)
- «День перший» (2005)
- «Пісні вітру» (2008)
- «У неділю рано», саундтрек до вистави (2009)
- «Світоявлення. Давні духовні напіви Різдва — Богоявління» 2011
- «Пасха Красеная. Давні духовні напіви Великого Посту та Великодня» 2013
DVD ред.
- «У неділю рано», фраґменти вистави, фільм (2009)
Фільмографія ред.
- «Ірмос», режисер Сергій Цимбал (документальний)
- «Повернення», режисер Сергій Цимбал (документальний)
- 2009 — «У неділю рано» (фраґменти вистави)
- 2013 — «Брати. Остання сповідь», режисер Вікторія Трофименко
- 2020 — «Мати Апостолів»
Нагороди й номінації ред.
- Національна премія України імені Тараса Шевченка — за виконання ролей у виставах за творами Григорія Сковороди, Платона і Василя Стуса (2006)
- Театральний діяч року (2004)
- Заслужена артистка України (2020)
| Нагорода | Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|---|
| Національна премія кінокритиків «Кіноколо» | 2018 | Найкраща акторка | Тера | Номінація |
| 2021 | Мати Апостолів | Номінація | ||
| New York Film Week (США) | 2021 | Найкраща акторка | Мати Апостолів | Перемога |
| International Filmmaker Festival of New York (США) | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Ontario International Film Festival (Канада) | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Terni Film Festival (Італія) | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль «Кіно і ТИ» | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Paris Film Awards (Франція) | 2022 | Почесне згадування: Найкраща акторка | Мати Апостолів | Перемога |
| Silk Road Film Awards Cannes (Франція) | 2022 | March Award за найкращу жіночу роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Фестиваль незалежного кіно в Каннах (Франція) | 2022 | Найкраща акторська робота | Мати Апостолів | Перемога |
| Five Continents International Film Festival | 2022 | Найкраща кіноакторка | Мати Апостолів | Перемога |
| Московський міжнародний кінофестиваль | 2014 | Приз «Срібний Георгій» за найкращу жіночу роль | Брати. Остання сповідь | Перемога |
| Фестиваль «Херсонеські ігри» (Севастополь) | 2001 | Найкраща акторка | Апокрифи | Перемога |
| Фестиваль «Боспорські агони» (Керч) | 2001 | Найкраща акторка | Апокрифи | Перемога |
| Премія НСТДУ | 2003 | Премія імені Віри Левицької | Н/Д | Перемога |
| 2019 | Премія за найкраще сценічне відтворення надбань українського народу | Н/Д | Перемога |
Примітки ред.
- https://www.csfd.cz/tvurce/355238/
- Сайт «Слово і голос»[недоступне посилання з квітня 2019]
- Інтерв'ю в газеті «Україна молода»
- Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Джерела ред.
- Інтерв'ю в газеті «Україна молода»
- Сторінка хорової капели «Дударик»[недоступне посилання з квітня 2019]
- Релігійно-інформаційна служба України. Анатолій Бабінський. «Ми губимо передання»
- Сторінка театрального центру «Слово і голос»[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання ред.
- Половинка Наталія Юхимівна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 320