Покоління 98 року (ісп. Generación del 98) — літературне угрупування початку ХХ століття в Іспанії.
Назва походить від однойменного есе Асоріна написаного в 1913 році «Покоління 1898 року» («La generación del 1898»). В цьому році Іспанія зазнала поразки в іспансько-американській війні, втративши Кубу, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни та декілька інших островів. Втрата заокеанських колоній означала кінець чотирьохсотрічної Імперії, в якій «ніколи не заходить сонце», та перетворення Іспанії в другорядну, провінційну країну. Усвідомлення цієї кризи стало потужним стимулом для розвитку національної самосвідомості і розквіту іспанської літератури та мистецтва.
Представники Редагувати
Найвідоміші представники «покоління 98 року»:
- Асорін (1873—1967) — письменник, есеїст.
- Мігель де Унамуно (1864—1936) — філософ, письменник.
- Антоніо Мачадо (1875—1939) — поет.
- Хуан Рамон Хіменес (1881—1958) — поет.
- Вісенте Бласко Ібаньєс (1867—1928) — письменник, політичний діяч.
- Рамон Марія дель Вальє-Інклан (1866—1936) — письменник.
- Піо Бароха (1872—1956) — письменник.
- Хасінто Бенавенте (1866—1954) — драматург.
- Рамон Менендес Підаль (1869—1968) — науковець, драматург, письменник.
- Ґабрієль Міро (1879—1930) — письменник.
Джерела Редагувати
Посилання Редагувати
- Генерація 98 // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 216.
- «Покоління 1898 року» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 238.