| Микола Петрович Подолян | |
|---|---|
| Народився | 24 вересня 1923 Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, УРСР, СРСР |
| Помер | 21 травня 2012 (88 років) Київ, Україна |
| Країна | СРСР Україна |
| Діяльність | журналіст, поет, публіцист |
| Сфера роботи | поезія, журналістика і публіцистика |
| Alma mater | Саратовський університет |
| Мова творів | українська |
| Членство | НСЖУ |
| Партія | КПРС |
| Премії | |
| |
Мико́ла Петро́вич Подоля́н (24 вересня 1923, село Підзамче, тепер у складі Кам'янця-Подільського — 21 травня 2012, Київ) — український поет, публіцист, журналіст. Член Національної спілки письменників України (від 1956). Член Національної спілки журналістів України (від 1961).
Біографічні дані Редагувати
Мати Євдокія Мартинівна Грабченко (1900 — 1989) була вчителькою. З Кам'янця-Подільського Микола невдовзі переїхав у с. Вахнівці Староушицького району, а наприкінці 1920-х у с. Карачіївці Віньковецького району, де вчителювала його мати, а згодом і в с. Карижин.
Першого вірша надрукував 1940 у Віньковецькій районній газеті. Закінчив 1940 середню школу у Віньківцях і вступив до Українського комуністичного інституту журналістики в Харкові, звідки добровольцем пішов на фронт. Був кулеметником. Після тяжкого поранення в листопаді 1941 (с. Дяково на Луганщині) та виходу зі шпиталю навчався (1942–1943) на історико-філологічному факультеті Саратовського університету.
Після визволення території України працював кореспондентом газети «Комсомольское знамя» по Полтавській області, першим секретарем Диканського районного комітету ЛКСМУ. У січні 1945 повертається у Віньківці, працює відповідальним секретарем у районній газеті «Радянський патріот» (до 1946), вступає до партії.
1946–1953 — власний кореспондент, а з грудня 1949 відповідальний секретар газети «Радянське Поділля» (Хмельницький).
За направленням Хмельницького обкому партії навчався 1953–1956 у Москві у Вищій партійній школі на відділенні журналістики. Після цього працював завідувачем відділу і відповідальним секретарем газети «Радянська культура» (1956–1958), відповідальним секретарем і заступником головного редактора журналу «Україна» (1958–1969), головним редактором журналів «Соціалістична культура» (вересень 1969 — липень 1972), «Україна» («Юкрейн») (липень 1972 — грудень 1984). Брав участь у гонінні Б.Антоненка-Давидовича, написавши статтю «В ролі жебрака» (Літ. Україна, 1973 р.), у якій проголосив арешт його сина закономірним наслідком «ідеологічної невитриманості» письменника, що отримує посилки з-за кордону.
Від лютого 1987 — старший викладач кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Головний редактор газети «Патріот» Інституту журналістики.
Твори Редагувати
- Збірки поезій
- «Співає Поділля» (1954)
- «Зацвіли каштани» (1960)
- «Люблю» (1962)
- «Чому пахнуть квіти» (1963)
- «Душа і дума» (1964)
- «Наснага» (1966)
- «Зоря-зоряниця» (1971)
- «Обрії любові» (1973)
- «Джерела б'ють» (1976)
- «Утвердження» (1977)
- «Вірю в молодість» (1979)
- «Червоні гвоздики» (1982)
- «Вибране» (1983)
- «Світанковий грім» (1985)
- «Жовтневе колосіння» (1989)
- «Вишневий сніговій» (1990)
- «Уроки» (1998)
- «Надія» (2000)
- «Де кохання, там і Бог» (2007)
- «На крутосхилах»(2007)
- «Доля» (2007)
- «Келих осіннього вина» (2007)
- «Іскри і зерна» (2007)
- «Іду на Ви» (2008)
- «Огонь» (2008)
- «Колія» (2009)
- «Поділля, колиско моя» (2009)
- «Буремні літа» (2009)
- «Благословенна будь, любове» (2009)
- «Сонети» (2009)
- «Мій Ангел» (2010)
- «Обеліски» (2010)
- «Селена» (поема) (2010)
- «Кредо» (2010)
- «Доброволець» (2011)
- «Ой упала зоря» (2011)
- Збірки публіцистичних статей і нарисів
- «Революція перемогла» (1968),
- «З думою про Леніна» (1980),
- «Першооснови журналістської творчості» (1992),
- «Публіцистика як система жанрів»,
- «Кроки до професіоналізму» (1998),
- «До побачення в Ельдорадо» (2008).
Поезії Подоляна перекладено російською, англійською, білоруською, узбецькою, німецькою, угорською мовами.
Окремі твори покладено на музику.
Відзнаки та премії Редагувати
- Заслужений працівник культури України (1973).
- Член Академії Вищої школи.
- Відмінник освіти України (1997).
- Відзнака ІІІ ступеня Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка (2009).
- Почесна грамота (1966) і Грамота Верховної Ради УРСР (1983).
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1979) за публіцистичні статті та нариси в періодичній пресі 1976–1978.
- Республіканська премія імені Ярослава Галана (1970).
- Нагороджено орденами
- Вітчизняної війни другого ступеня (1945),
- Знак Пошани (1971, 1982),
- Вітчизняної війни першого ступеня (1985),
- За мужність третього ступеня (1999).
Література Редагувати
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 347.
- Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 279.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 216.
- Письменники України. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 238.
- Письменники Хмельниччини: Бібліографічний покажчик. — Хмельницький, 1989. — С. 37.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 431—432.
- Імена України. Біографічний щорічник. — 2001. — С. 444.
- З подільського кореня. Штрихи до літературного портрета Миколи Подоляна. — К., 2008.
- Шляхами успіху. Київський національний університет. — Том ІІІ. — С. 83.
- Микола Подолян: Біографічна довідка // Подолян М. Джерела б'ють. — К., 1976. — С. 218.
- Про присудження Державних премій Української РСР ім. Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури 1979 року // Україна. — 1979. — 18 березня (№ 11). — С. 7.
- Моргаєнко П. Пісня братерства // Подолян М. Джерела б'ють. — К., 1976. — С. 3—8.
- Логвиненко М. Пісня любові // Подолян М. Вибране. — К., 1983. — С. 5—13.
- Ковнер О. Джерела б'ють // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1986. — 3 вересня. — С. 4.
- Гомонять в акордах почуття // Мацько Віталій. Злотонить. — Кам'янець-Подільський, 1993.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Подолян Микола Петрович