? Повзикові | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повзик білогрудий (S. carolinensis) | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Роди | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
|
По́взикові (Sittidae) — невелика родина горобцеподібних птахів. Повзикові — маленькі птахи з міцним дзьобом, відомі своїм спритним лазінням стовбурами дерев, нерідко вниз головою. Живуть на деревах і в скелях. Залишаються все життя поблизу свого місця народження і виводять потомство в дуплах або в отворах в скелях. Входи в дупло як правило робляться вже за допомогою глини. Повзикові живляться різними безхребетними і насінням рослин. Самці та самиці забарвлені однаково і майже невідмітні один від одного. Повзики — компактні птахи з короткими ногами, стиснутими крилами і квадратним хвостом з 12 пір’їн. Вони мають довгі, міцні, загострені дзьоби та міцні пальці з довгими кігтями. Повзики мають синьо-сіру спину (фіолетово-блакитну у деяких азіатських видів, які також мають червоні або жовті дзьоби) і білу нижню частину, яка змінюється в темно-червоному, помаранчевому, червоному або бузковому відтінках. Хоча відмітини на голові відрізняються між видами, довга чорна смуга на очах з контрастною білою верхньою ресницею, темним чолом і чорною шапкою є поширеною. Представники різних статей виглядають схожими, але можуть відрізнятися забарвленням нижньої частини, особливо на задніх боках і під хвостом. Молодняк і первісток майже не відрізняються від дорослих.
Опис і повдінка Редагувати
Розміри повзиків різняться від 195 мм і 36 – 47 г у великого повзика до 100 мм в довжину і близько 10 г малого буроголового повзика та карликового повзика. Повзики мають дуже голосну пісню, що складається з різноманітних свистків, трелів та криків. Їхні розмножувальні пісні, як правило, прості та часто ідентичні їхнім контактним сигналам, але довші за тривалістю. Червоногрудий повзик, який співіснує з чорношапочковою синицею на більшій частині свого ареалу, здатний розуміти пісню і сигнали цього виду. Синиця має тонкі варіації сигналів, які передають інформацію про розмір і ризик потенційних хижаків. Багато птахів розпізнають прості сигнали тривоги, які видають інші види, але червоногрудий повзик здатний інтерпретувати детальні варіації пісень і сигналів синиць і реагувати належним чином. Видове різноманіття Sittidae найбільше в Південній Азії (можливо, батьківщині цієї родини), де зустрічається близько 15 видів, але представники повзиків є на більшій частині Північної півкулі.
Розмноження Редагувати
Усі повзики гніздяться в дуплах; за винятком двох видів повзиків, усі використовують дупла дерева, роблячи просту чашу, вистелену м’якими матеріалами, на які кладуть яйця. У деяких видів підкладка складається з дрібних деревних об’єктів, таких як лусочки кори та лушпиння насіння, тоді як у інших вона включає мох, траву, шерсть та пір’я, що типово для горобиних птахів. Повзики шукають їжу вздовж стовбурів і гілок дерев і належать до тієї ж кормівельної гільдії, що й дятли. Однак, на відміну від дятлів і в’юнків, вони не використовують свої хвости для додаткової опори, покладаючись натомість на свої сильні ноги та ступні, щоб рухатися уривчастими стрибками. Вони здатні спускатися головою вперед і зависати вниз головою під гілками та гілками. Повзик Крюпера може навіть витягнутися вниз із перевернутого положення, щоб пити воду з листя, не торкаючись землі. Скельний повзик добуває їжу за такою ж технікою, як і лісові види, але шукає їжу на скелях, а іноді й на будівлях. Під час розмноження пара повзиків годується лише на своїй території, але в інший час буде спілкуватися з синицями, що пролітають повз, або приєднатися до зграй змішаних видів.
Деякі види Редагувати
- Повзик білощокий (Sitta leucopsis) – південні Гімалаї
- Повзик Пржевальського (Sitta przewalskii) – Китай, Тібет
- Повзик великий (Sitta magna) – Китай, Бірма, Таїланд
- Повзик білогрудий (Sitta carolinensis) – Північна Америка: від Канади до Максики
- Повзик чудовий (Sitta formosa) – Індія, Бірма, Китай
- Повзик синій (Sitta azurea) – Малайзія, Суматра, Ява
- Повзик оксамитовий (Sitta frontalis) – Цейлон, Індокитай, Індонезія
- Повзик жовтодзьобий (Sitta solangiae) – Китай, В’єтнам
- Повзик сіродзьобий (Sitta oenochlamys) – Філіпіни, ендемік
- Повзик карликовий (Sitta pygmaea) – Північна Америка: від Британської Колумбії до південної Мексики
- Повзик буроголовий (Sitta pusilla) – південний схід США, ендемік
- Повзик багамський (Sitta insularis) – Багамські острови, ендемік
- Повзик євразійський (Sitta europaea) - Євразія
Джерела Редагувати
- Harrap, Simon; Quinn, David (1996). Tits, Nuthatches and Treecreepers. Christopher Helm. ISBN 978-0-7136-3964-3.
- Snow, David; Perrins, Christopher M., eds. (1998). The Birds of the Western Palearctic (BWP) (concise (2 volume) ed.). Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-854099-1.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |