Мико́ла Анто́нович Плева́ко (27 листопада (9 грудня) 1890, Дворічна — 11 квітня 1941) — український літературознавець, бібліограф. Брат члена Української Центральної Ради Петра Плевако. Автор академічного двотомника «Хрестоматія нової української літератури».
| Плевако Микола Антонович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 27 листопада (9 грудня) 1890 Дворічна, Куп'янський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 11 квітня 1941 (50 років) Аршали, Акмолинська область, Казахська РСР, СРСР |
| Країна | Російська імперія, УНР, СРСР |
| Діяльність | літературознавець, бібліограф, вчитель, literary scholar |
| Alma mater | Харківський університет |
| Галузь | літературознавство, бібліографія |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Вчене звання | професор |
| Брати, сестри | Плевако Петро Антонович Плевако Олександр Антонович |
Жертва сталінського терору.
Біографічні відомості ред.
Народився у с. Дворічна Харківської губернії. Закінчив Харківський університет (1916). Директор гімназії ім. Бориса Грінченка у Харкові, професор історії української літератури Кам'янець-Подільського університету (1919–1921), потім Харківського ІНО (1921), член Комісії новітнього письменства ВУАН, голова Літературної секції Науково-дослідчої кафедри історії української культури в Харкові в 1925–1926 pp. Керівник Кабінету бібліографії Інституту Тараса Шевченка у Харкові (1926–1933). Працював в АН УРСР у Києві (1934–1938).
Викрадений групою НКВД СССР 17 травня 1938 р. Доведений до смерті на засланні 11 квітня 1941 р. в с. Вишнівці Акмолинської області.
Реабілітований 1962 р.
Наукова діяльність ред.
Найвидатнішою працею Миколи Плевака була «Хрестоматія нової української літератури» у двох томах (І-ий том — Перша половина XIX ст., ІІ-ий Т. — Від початку 80 pp. до останніх часів) із зразковим бібліографічним апаратом, яка протягом 1926–1928 р. мала п'ять видань. З інших його праць важливіші: «Григорій Квітка-Основ'яненко» (в журналі «Наше минуле», 1918), «Іван Франко» (у вид. «Воа constrictor», К., 1920), «Сковорода в світлі художньої літератури» («Книга», 1923), «Шевченко й критика» («Червоний шлях», 1924 й окр.), найвизначніший огляд шевченкознанчих праць до 1924 р., «Микола Чернявський» («Червоний шлях», 1925–1926). Разом з І. Айзенштоком був редактором повного видання поезій Шевченка (1-е вид., 1925; 2-е вид., 1927) і разом з І. Капустянським — Творів Л. Глібова.
Див. також ред.
Джерела та література ред.
- Білокінь С. І. Плевако Микола Антонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 271. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Особові архівні фонди Інституту рукопису. Путівник. — Київ, 2002.
- Плевако Микола Антонович (1890—1941) — літературознавець, бібліограф, педагог // Особові архівні фонди Інституту рукопису. Ф. XXVII.
- Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник. Вип. 1. — Київ, 2003.
Посилання ред.
- Плевако Микола Антонович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 164-165.
- Плевако Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1397. — 1000 екз.
| Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |