Перлик Іван Максимович (18 січня 1869 — † 25 листопада 1921, м. Полтава) — старшина Армії УНР, командир 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії, організатор антибільшовицького повстанського загону на Полтавщині.
Іван Максимович Перлик | |||
---|---|---|---|
Підполковник Полковник | |||
Фото до 1900 р. | |||
Загальна інформація | |||
Народження | 18 січня 1869 хут. Сметанна Лоза, Коломацької волості, Валківського повіту, Харківської губернії. | ||
Смерть | 25 листопада 1921 Полтава | ||
Alma Mater | Казанське військове училищеd | ||
Військова служба | |||
Приналежність | → УНР | ||
Війни / битви | Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна | ||
Командування | |||
командир 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії УНР | |||
Нагороди та відзнаки | |||
|
Життєпис Редагувати
Походив з дворян Харківської губернії, його предки та родичі були військовими. Отримав середню освіту в реальному училищі.
Служба в царській армії Редагувати
По закінченню Казанського піхотного юнкерського училища (1889) був направлений підпоручиком у 20-й Східно-Сибірський стрілецький полк. Учасник російсько-японської війни, був поранений. Нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. У наказі про нагородження написано:
У липні 1906 р. був призначений виконуючим обов’язки Кіренського повітового військового начальника (м. Кіренськ Іркутської губернії), а 26 вересня 1907 р. звільнений у відставку в чині підполковника .
По звільненню повернувся на батьківщину, де займався організацією сільського господарства у навколишніх селах і до війни очолював кооперативну спілку Харківської губернії.
З початком Першої світової війни був призваний у армію в резерв чинів при штабі Київського військового округу, командував батальйоном 357-го піхотного Євпаторійського полку, а наприкінці 1914 р. був призначений на посаду командира 258-го піхотного Кишинівського полку, сформованого з кадру 74-го піхотного Ставропольського полку (м. Умань Київської губернії). 21 січня 1915 р. потрапив у полон до австрійців, утримувався у таборі для військовополонених офіцерів Йозефштадт .
З січня 1916 р. входив до складу українського гуртка, що діяв у таборі, а після українізації табору з липня 1917 р. очолював управу організації «Громада полонених старшин-українців табору Йзефштадтського», у мемуарах його називають українським комендантом табору.
Як свідчив Йосип Мандзенко,
Служба в армії УНР Редагувати
15 лютого 1918 р. на чолі 25 офіцерів виїхав з Йозефштадта до Володимира-Волинського для формування 2-го козацько-стрілецького куреня, створюваного з військовополонених-українців. Формував у Володимирі-Волинському із полонених 1-у козацько-стрілецьку (Сіру) дивізію та став її першим командиром (за даними на 1 липня 1918 р.).
Павло Дубрівний називав його «душею організації». Ад'ютант штабу дивізії поручник Микола Бутович писав так:
За гетьмана П. Скоропадського військовим командуванням було призначено нового комдива, а І. Перлик очолив 2-й стрілецько-козацький полк, але в серпні 1918 р. був зміщений від командування:
Після повернення на Лівобережну Україну боровся з більшовиками, очолюючи підпільну організацію з кількох повстанських загонів, які діяли у Харківській та Полтавській губерніях (псевдонім Гнат Ратиця).
У звіті Полтавського губернського відділу ҐПУ за 1.10.1921-1.10.1922 рр. зазначалося:
Страчений в Полтаві 25 листопада 1921 року.
Нагороди Редагувати
Ордени:
Вшанування пам'яті Редагувати
У місті Валки вулицю Мареєва перейменували на вулицю Отамана Перлика.
Література Редагувати
- Тинченко Я. «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» К; «Темпора» 2007
- Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р.Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.
- Тинченко Я. Провідник сірожупанників / Ярослав Тинченко // Український тиждень. — 2013. — № 40. — С. 34-36.
- Провідник сірожупанників — Бойовий шлях організатора Сірожупанної дивізії та отамана повстанців на Лівобережній Україні Івана Перлика.
- Срібняк І. Культурно-Просвітній Гурток полонених офіцерів-українців у австрійському таборі Йозефштадт (серпень 1917 — лютий 1918 рр.) // Проблеми всесвітньої історії. К., 2016. № 2. С.187-202. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/19933 ; http://ivinas.gov.ua/images/problemi_vsesv-0216.pdf
Примітки Редагувати
- ↑ Перлик Иван Максимович. Офицеры РИА.
- ↑ Бойовий шлях організатора Сірожупанної дивізії та отамана повстанців на Лівобережній Україні Івана Перлика.
- Мандзенко Й. Сірожупанники. Табір полонених українських старшин в Йозефштадті, Австро-Угорщина // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. - Торонто: Український воєнно-історичний інститут. - Зб. 11
- Дубрівний П. Сірожупанники (Перша Українська стрілецька дивізія) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Зб.10. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966.
- Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. - Зб. 11. - Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. - С. 21
- Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Зб. 11. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. — С. 28