Переяславське повстання 1666 — повстання (Переяславського полку).
Переяславське повстання | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
(Руїна) | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
(Переяславський полк) | Гетьманщина Ніжинський полк, (Лубенський полк), Прилуцький полк, (Полтавський полк) Московське царство | ||||||
Командувачі | |||||||
Максим Хоменко | (Іван Брюховецький) (Семен Остренко) [ru] | ||||||
Втрати | |||||||
невідомо | невідомо |
Історія
Унаслідок підписання (Московських статей 1665) гетьманом (І. Брюховецьким) та представниками царського уряду була значно урізана політична автономія лівобережної Гетьманщини. Ситуація загострилася ще й тому, що на початку 1666 зросли московські військові гарнізони в українських містах, царські воєводи почали проводити перепис населення з метою збільшення податків.
Невдоволенням широких народних мас скористався гетьман Правобережної України (П.Дорошенко), який на початку липня 1666 розпочав військові дії на лівому боці Дніпра проти московських військ і сил І. Брюховецького. Усе це викликало повстання Переяславського полку, яке вибухнуло 28 (18) липня 1666.
Початок йому поклав виступ козаків у (Богушовій Слободі) над Дніпром, які вбили переяславського полковника (Данила (Данка) Єрмоленка), котрий був не обраний ними, а поставлений І. Брюховецьким у жовтні 1663. Імовірно, було тоді вбито й переяславського полкового суддю Івана Корниловича. Наступного дня повстанці підійшли до Переяслава і знищили кількасот московських стрільців. Московський воєвода спалив передмістя й знайшов сховок у переяславському замку, де його обложили повстанці, до котрих на допомогу прийшло 4 тис. ординців. Тим часом повстання поширилося по всій території Переяславського полку, насамперед у (Гельмязові), (Домонтові), (Золотоноші), (Кропивній), (Піщаній). Повстанці знищували тут московські гарнізони, прагнули налагодити контакти з П.Дорошенком, який послав у згадані міста свої війська. Тоді ж вибухнуло повстання і в Каневі — найважливішому опорному пункті І. Брюховецького на правому боці Дніпра. Київський воєвода (П. Шереметєв) послав на допомогу Г. Вердеревському і на Канів загін стрільців під командуванням князя К. Щербатова, І. Брюховецький кинув на придушення повстання вірні йому війська з козаків Гадяцького, Лубенського, Миргородського, Ніжинського, Полтавського та Прилуцького полків на чолі з гадяцьким полковником (Семеном Остренком). Вони розбили повстанців у бою під Переяславом, причому кілька керівників повстання було взято тоді в полон. Повстанці були змушені відступити до (Баришівки), а потім — до (Золотоноші), де вони потужно укріпилися. Спроби князя К. Щербатова та вірних І. Брюховецькому козаків взяти Золотоношу були безуспішними. Тим часом підійшла допомога від П. Дорошенка і визволила обложених у Золотоноші на початку жовтня 1666. Однак розгорнути цей успіх не вдалося насамперед через пасивну роль Речі Посполитої, яка вже вела мирні переговори з царськими дипломатами, та зраду подільського полковника (К. Мигалевського), котрий перейшов на бік (І. Брюховецького). Така позиція уряду Речі Посполитої змусила (П. Дорошенка) шукати потім допомоги в Османській імперії.
Переяславське повстання, незважаючи на свою поразку, засвідчило значне ослаблення соціальної бази гетьманату (І. Брюховецького) і стало прелюдією до загальнонародного повстання проти режиму цього гетьмана 1668.
Джерела та література
- Мицик Ю. А. Переяславського полку повстання 1666 // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 148. — .
- Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. (190—191 с.)
Посилання
- Переяславське повстання // (Українська мала енциклопедія) : 16 кн. : у 8 т. / проф. (Є. Онацький). — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1340-1341. — 1000 екз.
- Ващук Д. Як злочинна політика московських воєвод спричинила Переяславське повстання 1666 р.? // Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками / Відп. ред. (В. Смолій). — К.: (НАН України. Ін-т історії України), 2023. — Кн. 3. — С. 80—83. — 844 с. — .
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет