Микола Олексійович Перестюк (нар. 1 січня 1946, с. Плоска, Кам'янець-Подільська обл., УРСР, СРСР) — український учений-математик, доктор фізико-математичних наук (1986), професор (1987), академік НАН України (2009), академік АН ВШ України з 1993 р., Заслужений діяч науки і техніки України.
| Микола Олексійович Перестюк | |
|---|---|
| | |
| Народився | 1 січня 1946 (77 років) Плоска, Славутський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | математик |
| Alma mater | механіко-математичний факультет Київського національного університету КНУ імені Тараса Шевченка |
| Галузь | нелінійна механіка |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук (1986) |
| Науковий керівник | Самойленко Анатолій Михайлович |
| Аспіранти, докторанти | Гургула Степан Івановичd I. Karkinbaevd Лісовська Валентина Петрівнаd O. P. Ashirovd O. V. Vyshenskad I. P. Bondard Чернікова Ольга Сергіївнаd F. A. Asrorovd H. M. Gulovd Ронто Андрій Миколайовичd A. P. Trofimenkod Копистира Сергій Миколайовичd S. I. Dudzyanyid Natalia V. Skripnikd Фекета Петро Володимировичd Капустян Олексій Володимирович[d] Городній Михайло Федоровичd |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народився в с. Плоска Славутського району Хмельницької обл. в селянській родині. У 1963 р. вступив на механіко-математичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка.
Після закінчення навчання в університеті в 1968 р. вступає до аспірантури, а з 1969 р. розпочинає працювати на механіко-математичному факультеті: на посаді асистента, потім доцента (1974), професора (1986), завідувача кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь (1988) і за сумісництвом — декана механіко-математичного факультету (1987—2003).
1972 р. — захистив кандидатську дисертацію,
1986 р. — захистив докторську дисертацію (наук. керівник академік А. М. Самойленко).
Наукова діяльність Редагувати
Як учений продовжує традиції всесвітньо відомої Київської школи з нелінійної механіки Крилова — Боголюбова — Митропольського. Наукові інтереси охоплюють широке коло складних та актуальних задач теорії диференціальних рівнянь і нелінійної механіки, які відносяться до розробки нового напряму цієї теорії — диференціальних рівнянь з імпульсною дією, їх застосування до дослідження коливних процесів, які зазнають короткочасних (імпульсних) збурень. Вперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь з імпульсною дією як у фіксовані моменти часу, так і в моменти попадання зображуючої точки в задані множини розширеного фазового простору. Розробив алгоритми наближеного розв'язку достатньо широкого класу диференціальних рівнянь з імпульсною дією, довів аналоги глибоких теорем М. М. Боголюбова з обґрунтування методу усереднення на нескінченому часовому проміжку, встановив ознаки існування розв'язків, що відповідають розривним коливним режимам.
Уперше встановив ефективні критерії стійкості розв'язків диференціальних рівнянь, які зазнають імпульсного впливу, розробив алгоритми наближеного розв'язання широкого класу імпульсних диференціальних рівнянь, запропонував метод дослідження диференціальних властивостей розв'язків та інтегральних множин систем диференціальних рівнянь з імпульсною дією на поверхнях, сформулював та обґрунтував ознаки існування важливих типів одно- та багаточастотних розривних коливань у некласичних диференціальних системах.
Публікації Редагувати
Творчий доробок Миколи Олексійовича складає понад 350 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 6 монографій та 35 підручників і навчальних посібників.
Підготовка кадрів Редагувати
Під його науковим керівництвом захищено 6 докторських та 25 кандидатських дисертацій.
Науково-організаційна діяльність Редагувати
Голова комісії з математики науково-методичної ради МОН України.
Член семи редколегій наукових періодичних видань, в тому числі двох зарубіжних.
Голова спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій при КНУ ім. Т. Шевченка.
Входить до складу:
- комісії ДАК МОН України.
Відзнаки та нагороди Редагувати
- Заслужений діяч науки і техніки України (2002, 2011).
- Соросівський професор
- Премія ім. М. М. Крилова НАН України (1998)
- Нагорода Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005)
- Почесний доктор Ужгородського національного університету (2006).
- Відзнака НАН України «За наукові досягнення» (2009)
- Орден «За заслуги» (2009, 2019)
- Пам'ятна медаль ім. М. М. Боголюбова «За високий рівень наукових результатів у галузі математичної науки» (2009)
- Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2010).
- Почесний доктор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2010)
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2011)
- Державна премія України в галузі освіти (2012)
- Заслужений професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2012)
- Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2015)
- Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (2018)
- Відзнака НАН України «За професійні здобутки» (2020)
Примітки Редагувати
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Указ Президента України від 18 травня 2012 року № 329/2012 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2011 року»
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 7 жовтня 2012.
Джерела Редагувати
Посилання Редагувати
- Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник