Пене місцева назва 53 56 00 пн ш 12 41 00 сх д 53 9333333333607782833496458 пн ш 12 68333333336077650699280639 сх д 53 9

|місцева назва=

Пене

53°56′00″ пн. ш. 12°41′00″ сх. д. / 53.9333333333607782833496458° пн. ш. 12.68333333336077650699280639° сх. д.
Витік	поблизу Боддіна
• координати	53°56′00″ пн. ш. 12°41′00″ сх. д. / 53.93333° пн. ш. 12.68333° сх. д. / 53.93333; 12.68333
• висота, м	28
Гирло	Пенештром, біля Анклама
• координати	53°51′20″ пн. ш. 13°48′30″ сх. д. / 53.85556° пн. ш. 13.80833° сх. д. / 53.85556; 13.80833
• висота, м	0
Країни:	Німеччина
Регіон	Мекленбург-Передня Померанія
Довжина	136 км
Площа басейну:	5110 км²
Притоки:	Требель, Швінге, Свінов
Водойми в руслі	Kummerower See^d

Медіафайли у Вікісховищі

Ця стаття про річку в Німеччині. Про пароніми див. Пенне (значення).

Пе́не (нім. Peene), польська назва Пяна (пол. Piana — «Піна») — річка в сучасній Німеччині, у землі Мекленбург-Передня Померанія. Одне з трьох гирл річки Одри. Іншими гирлами є Дзівна та Свіна. Назва річка походить від прасл. *Pěna, утвореного від *pěna («піна»). Найбільші населені пункти вздовж течії — Деммін, Анклам.

Витік утворюється річками Вестпене й Остпене, що впадають в озеро Куммеровер-Зе, звідки витікає вже річка Пене. Впадає в протоку Пенештром (поблизу Щецинської затоки).

Долина річки Пене є найзаболоченішою місцевістю у Центральній Європі.

Раніше по цій річці мешкали слов'янські племена Союзу велетів (лютичі) — від сходу ратари і доленчани, хижани і черезпеняни із заходу.

Примітки Редагувати

Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP: Nazewnictwo geograficzne świata. T. 12: Europa Część II. Warszawa: Główny Urząd Geodezji i Kartografii, 2010, s. 153. ISBN 978-83-254-0825-1.(пол.)
Paul Kühnel: Die slavischen Ortsnamen in Meklenburg. In: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde. Bd. 46, 1881, ISSN 0259-7772, S. 3–168, hier S. 105: Pyana (altsl. pêna Schaum; poln. piana) adj. § 21: «der schaumige (Fluß)».(нім.)
Peenetal / Peene-Haff-Moor [ 14 січня 2012 у Wayback Machine.] at www.bfn.de.
Mały słownik kultury dawnych Słowian. Lech Leciejewicz (red.). Warszawa: Wiedza Powszechna, 1988, s. 125. ISBN 83-214-0499-5.(пол.)

Джерела Редагувати

Piana w Słowniku geograficznym Królestwa Polskiego. T. VIII, Str. 42: Perepiatycha — Pożajście. Warszawa 1887. (пол.)

Посилання Редагувати

Басейн Пене (нім.)
... trzecia wreszcie odnoga, ... zowie się Pijaną (Pienią, Peene). // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 387. (пол.)

[Nazw-1] Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP: Nazewnictwo geograficzne świata. T. 12: Europa Część II. Warszawa: Główny Urząd Geodezji i Kartografii, 2010, s. 153. ISBN 978-83-254-0825-1.(пол.)

[Kühnel-2] Paul Kühnel: Die slavischen Ortsnamen in Meklenburg. In: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde. Bd. 46, 1881, ISSN 0259-7772, S. 3–168, hier S. 105: Pyana (altsl. pêna Schaum; poln. piana) adj. § 21: «der schaumige (Fluß)».(нім.)

[3] Peenetal / Peene-Haff-Moor [ 14 січня 2012 у Wayback Machine.] at www.bfn.de.

[4] Mały słownik kultury dawnych Słowian. Lech Leciejewicz (red.). Warszawa: Wiedza Powszechna, 1988, s. 125. ISBN 83-214-0499-5.(пол.)