www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пелагіанізм або пелагіанство пелагіянство богословська теорія що її висунув католицький богослов Пелагій Пелагіянські су

Пелагіанізм

Пелагіанізм або пелагіанство (пелагіянство) — богословська теорія, що її висунув католицький богослов Пелагій. Пелагіянські суперечки почались в V столітті й були першою великою богословською кризою, що виникла серед західних латиномовних християн.

Доктрина пелагіанства стверджує, що перворідний гріх не впливає на людську природу і що смертний здатний вибирати добро чи зло без спеціальної допомоги Божественного.

Таким чином, гріх Адама був «поганим прикладом» для нащадків, але його дії не мають інших наслідків. Роль Ісуса була «хорошим прикладом» для решти людства (таким чином, протидією поганому прикладу Адама), а також спокутою за наші гріхи. Отже, людство має повний контроль, і тим самим несе на собі повну відповідальність, за дотримання Євангелія на додаток до повної відповідальності за кожен гріх. Відповідно до доктрини пелагіянізму, люди є грішники за власним вибором, тому вони злочинці, які потребують спокутування Ісуса Христа. Грішники не є жертвами, вони є злочинцями, які потребують прощення.

Проти пелагіанства найбільш активно боровся Святий Августин. Його боротьбу можна поділити на два періоди. Перший період — період наступу (411—418). В цей час Августин боровся проти науки Пелагія і Келестія, які заперечували занепад людини і необхідність Божої ласки для спасіння, і як наслідок, підірвали у християнстві віру в усе, що в ньому є надприродне (відкуплення, церква, Св. Тайни). Результатом цієї боротьби було осудження пелагіанізму Папами Інокентієм та Зосином. Другий період був оборонним (419—430). Августину довелось відбиватись від закидів Юліана та напівпелагіан. Юліан звинувачував святого, що своєю наукою про первородний гріх та хтивість тіла, як його наслідок, він підриває святість подружжя. Напівпелагіяни закидали, що Августинове вчення про напередвизначення (Господь має для кожного Свій план) та про дар ласки спасіння є фаталізмом і заперечує свободу волі людини. Попри те, що Августин боронив надприродні вчення церкви, все ж йому вдалося це зробити. В цьому йому допомагав особистий секретар папи римського Лева I — Проспер Тірон.

Церква осудила Пелагія на Африканському соборі (синоді в Мілеві) 416 року за папи Іннокентія І, на Карфагенському Синоді 418 року за папи Зосими, який розіслав усім єпископам лист під назвою «Тракторія з осудженням Пелагія». А напівпелагіанізм був осуджений папою Целестином І на синоді в Оранжі 529 року, що згодом затвердив папа Боніфацій II.

Позиція Івана Касіяна Редагувати

Вчення Івана Касіяна (синергізм) було засуджене на Оранжському соборі.

Прп. Іван Касіян (360—435), дав Пелагію іншу відповідь. Замість метафізичного міркування про заслуги, гідність і напередвизначення він говорить, що коли Бог бачить найменший рух душі до Бога, який відбувається від зусиль самої людини або ж від Бога, то тоді Він дає душі Свою благодать яка супроводжує. На відміну від Августина, Іван Касіян не вважає, що внаслідок первородного гріха з'явилася повна нездатність людини направити свою волю до добра. Благодать розуміється ним не як така що порушує вільну волю людини, а як жива і часто педагогічна взаємодія людини і Бога. Наприклад, в коментарі на вірш «І сказав Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, з родини своєї, і з дому батька твого в землю, яку я тобі покажу» (Бут. 12:1) Іоанн Касіян пише: "що означає: Вийди зі свого Краю? Це означає, що Господь пропонує спасіння; [Піди] в землю — висловлює працю того, хто трудиться; а що означає землю, яку я тобі покажу? Йдеться про не тільки про землю, яку ти не можеш знайти, попри все своє вміння, землю, яку ти не тільки не знаєш, але і не шукаєш». Таким чином, роль благодаті за Іоанном Кассианом полягає в тому, що вона показує шлях у незвідане, яке недоступне без провідника. Бог навчає і підводить до нових сенсів, подібно до того, як батько вчить своїх дітей. Іоанн Касіян вказує також, що на питання, що ж первинне: вільна воля або благодать, не може бути однозначної відповіді, тому що благодать співпрацює з вільною волею, зміцнюючи її і спонукаючи до дедалі більших зусиль; в той же час він робить необхідний акцент на тому, що без допомоги благодаті людина не може прийти до Бога, тому вона за своєю суттю необхідна для порятунку. З філософської точки зору принциповим тут є та обставина, що Іван Касіян втримався від спокуси підмінити етику метафізикою. Як зазначає В. М. Лоський, це сталося не в малому ступені тому, що, на відміну від Августина, Іоанн Касіян не прийняв пелагієвої постановки питання, відмовившись міркувати про порятунок в термінах «заслуг».

Св. Касіян вчить: «Що це, сказане нам, як не у всіх цих (слідують цитати з Писання) проголошення і благодаті Божої, і вільної хотіння нашого, тому що людина, хоча може інколи сама собою бажати чесноти, але щоб виконати бажання ці, завжди потребує допомоги Божої?» («Співбесіди», XIII, 9). Багато запитують, коли в нас діє благодать Божа? Тоді, коли в нас виявляється добра воля, або добра воля тоді в нас виявляється, коли відвідає нас благодать Божа? Багато, вирішуючи це питання, переступили межі, від чого і впали в суперечки й похибки» («Співбесіди», XIII, II). Отже, хоча благодать Божа і свавілля людське, мабуть одне одному протилежні, але обидва діють у згоді й в справі порятунку нашого однаково необхідні, якщо не хочемо відступити від правил істинної віри «(Співбесіди, XIII, II).

У своєму трактаті «Про докори і благодать» блаженний Августин писав: „посмієш ти сказати, що навіть коли Христос молився, щоб Петрова віра не зменшилась, вона б, проте зменшилась, якби Петро дозволив би їй зменшитись?“ Тут є очевидне перебільшення; відчувається, що чогось не вистачає в зображенні реальності благодаті й вільної волі. Преподобний Іван Касіян у своїх словах про іншого первоверховного апостола, св. Павла, каже про це так: він сказав: „Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.“ (1 Кор. 15:10). Таким чином, словом „працював“ — висловлює зусилля своєї волі; словами: „не я, але Божа благодать“, — підкреслює важливість Божественного сприяння; а словом „зі мною“ — показує, що благодать сприяла йому не в неробстві і безпечності, а тоді як він трудився» («Співбесіди», XIII, 13). Позиція преп. Касіяна — гармонійна, і дає належну роль і благодаті і свободі; позиція Августина — одностороння і незавершена. Він надмірно перебільшує значення благодаті й тим самим дає можливість зловживати своїми словами пізнішим мислителям, які мислили аж ніяк не в православних категоріях і могли розуміти їх в сенсі «непереборної благодаті», яку людина повинна прийняти, хоче вона того чи ні (таке вчення янсеністів) ", пише Серафим (Роуз).

Цікаві факти Редагувати

За топономістичним дослідженням українського мовознавця Костянтина Тищенка, у V сторіччі тривало переселення пелагіан на терени сучасної України.

Література Редагувати

  • A. Augustinus: Schriften gegen die Pelagianer; hrsg. von S. Kopp u. a.; Würzburg 1955 ff.
  • A. Bruckner (Hrsg.): Die vier Bücher Julians von Aeclanum an Turbantius. Ein Beitrag zur Charakteristik Julians und Augustins; Neue Studien zur Geschichte der Theologie und der Kirche, 8; Berlin 1910.
  • G. Bonner: Augustine and modern research on Pelagianism; Villanova 1972.
  • G. Bonner: Artikel Pelagius / Pelagianischer Streit; in: Theologische Realenzyklopädie 26, 1996, S. 178—185.
  • A. Bruckner: Julian von Eclanum. Sein Leben und seine Lehre. Ein Beitrag zur Geschichte des Pelagianismus; Leipzig 1897.
  • Y.-M. Duval: Julien d’Éclane et Rufin d'Aquilée. Du Concile de Rimini à la répression pélagienne; in: Revue des Etudes Augustiniennes 24 (1978), S. 243—271.
  • Kurt Flasch: Augustin. Einführung in sein Denken; Stuttgart 1980.
  • Gisbert Greshake: Gnade als konkrete Freiheit. Eine Untersuchung zur Gnadenlehre des Pelagius; Mainz 1972.
  • M. Lamberigts: Recent Research into Pelagianism with Particular Emphasis on the Role of Julian of Aeclanum; in: Augustiniana 52 (2002), S. 175—198.
  • J. Lössl: Julian von Aeclanum. Studien zu seinem Leben, seinem Werk, seiner Lehre und ihrer Überlieferung; Leiden, Boston, Köln 2001.
  • E. Mühlenberg: Dogma und Lehre im Abendland. Erster Abschnitt: Von Augustin bis Anselm von Canterbury; in: C. Andresen (Hrsg.): Handbuch der Dogmen- und Theologiegeschichte, Band 1: Die Lehrentwicklung im Rahmen der Katholizität; Göttingen 1983; S. 406—483.
  • A. U. Sommer: Das Ende der antiken Anthropologie als Bewährungsfall kontextualistischer Philosophiegeschichtsschreibung: Julian von Eclanum und Augustin von Hippo; in: Zeitschrift für Religion- und Geistesgeschichte, 57 (2005); Heft 1, S. 1–28.
  • S. Thier: Kirche bei Pelagius; Berlin, New York 1999.
  • O. Wermelinger: Rom und Pelagius. Die theologische Position der römischen Bischöfe im pelagianischen Streit in den Jahren 411—432; Stuttgart 1975.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Иоанн Кассиан прп. . Екзегет ру (російською). Архів оригіналу за 21 листопада 2018. 
  2. . Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 20 листопада 2018. 
  3. . emirb.org. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 20 листопада 2018. 
  4. . www.vehi.net. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 20 листопада 2018. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Pelagianizm abo pelagianstvo pelagiyanstvo bogoslovska teoriya sho yiyi visunuv katolickij bogoslov Pelagij Pelagiyanski superechki pochalis v V stolitti j buli pershoyu velikoyu bogoslovskoyu krizoyu sho vinikla sered zahidnih latinomovnih hristiyan Doktrina pelagianstva stverdzhuye sho pervoridnij grih ne vplivaye na lyudsku prirodu i sho smertnij zdatnij vibirati dobro chi zlo bez specialnoyi dopomogi Bozhestvennogo Takim chinom grih Adama buv poganim prikladom dlya nashadkiv ale jogo diyi ne mayut inshih naslidkiv Rol Isusa bula horoshim prikladom dlya reshti lyudstva takim chinom protidiyeyu poganomu prikladu Adama a takozh spokutoyu za nashi grihi Otzhe lyudstvo maye povnij kontrol i tim samim nese na sobi povnu vidpovidalnist za dotrimannya Yevangeliya na dodatok do povnoyi vidpovidalnosti za kozhen grih Vidpovidno do doktrini pelagiyanizmu lyudi ye grishniki za vlasnim viborom tomu voni zlochinci yaki potrebuyut spokutuvannya Isusa Hrista Grishniki ne ye zhertvami voni ye zlochincyami yaki potrebuyut proshennya Proti pelagianstva najbilsh aktivno borovsya Svyatij Avgustin Jogo borotbu mozhna podiliti na dva periodi Pershij period period nastupu 411 418 V cej chas Avgustin borovsya proti nauki Pelagiya i Kelestiya yaki zaperechuvali zanepad lyudini i neobhidnist Bozhoyi laski dlya spasinnya i yak naslidok pidirvali u hristiyanstvi viru v use sho v nomu ye nadprirodne vidkuplennya cerkva Sv Tajni Rezultatom ciyeyi borotbi bulo osudzhennya pelagianizmu Papami Inokentiyem ta Zosinom Drugij period buv oboronnim 419 430 Avgustinu dovelos vidbivatis vid zakidiv Yuliana ta napivpelagian Yulian zvinuvachuvav svyatogo sho svoyeyu naukoyu pro pervorodnij grih ta htivist tila yak jogo naslidok vin pidrivaye svyatist podruzhzhya Napivpelagiyani zakidali sho Avgustinove vchennya pro naperedviznachennya Gospod maye dlya kozhnogo Svij plan ta pro dar laski spasinnya ye fatalizmom i zaperechuye svobodu voli lyudini Popri te sho Avgustin boroniv nadprirodni vchennya cerkvi vse zh jomu vdalosya ce zrobiti V comu jomu dopomagav osobistij sekretar papi rimskogo Leva I Prosper Tiron Cerkva osudila Pelagiya na Afrikanskomu sobori sinodi v Milevi 416 roku za papi Innokentiya I na Karfagenskomu Sinodi 418 roku za papi Zosimi yakij rozislav usim yepiskopam list pid nazvoyu Traktoriya z osudzhennyam Pelagiya A napivpelagianizm buv osudzhenij papoyu Celestinom I na sinodi v Oranzhi 529 roku sho zgodom zatverdiv papa Bonifacij II Zmist 1 Poziciya Ivana Kasiyana 2 Cikavi fakti 3 Literatura 4 Dzherela 5 Posilannya 6 PrimitkiPoziciya Ivana Kasiyana RedaguvatiVchennya Ivana Kasiyana sinergizm bulo zasudzhene na Oranzhskomu sobori Prp Ivan Kasiyan 360 435 dav Pelagiyu inshu vidpovid Zamist metafizichnogo mirkuvannya pro zaslugi gidnist i naperedviznachennya vin govorit sho koli Bog bachit najmenshij ruh dushi do Boga yakij vidbuvayetsya vid zusil samoyi lyudini abo zh vid Boga to todi Vin daye dushi Svoyu blagodat yaka suprovodzhuye Na vidminu vid Avgustina Ivan Kasiyan ne vvazhaye sho vnaslidok pervorodnogo griha z yavilasya povna nezdatnist lyudini napraviti svoyu volyu do dobra Blagodat rozumiyetsya nim ne yak taka sho porushuye vilnu volyu lyudini a yak zhiva i chasto pedagogichna vzayemodiya lyudini i Boga Napriklad v komentari na virsh I skazav Gospod do Avrama Vijdi zo svoyeyi zemli z rodini svoyeyi i z domu batka tvogo v zemlyu yaku ya tobi pokazhu But 12 1 Ioann Kasiyan pishe sho oznachaye Vijdi zi svogo Krayu Ce oznachaye sho Gospod proponuye spasinnya Pidi v zemlyu vislovlyuye pracyu togo hto truditsya a sho oznachaye zemlyu yaku ya tobi pokazhu Jdetsya pro ne tilki pro zemlyu yaku ti ne mozhesh znajti popri vse svoye vminnya zemlyu yaku ti ne tilki ne znayesh ale i ne shukayesh 1 Takim chinom rol blagodati za Ioannom Kassianom polyagaye v tomu sho vona pokazuye shlyah u nezvidane yake nedostupne bez providnika Bog navchaye i pidvodit do novih sensiv podibno do togo yak batko vchit svoyih ditej Ioann Kasiyan vkazuye takozh sho na pitannya sho zh pervinne vilna volya abo blagodat ne mozhe buti odnoznachnoyi vidpovidi tomu sho blagodat spivpracyuye z vilnoyu voleyu zmicnyuyuchi yiyi i sponukayuchi do dedali bilshih zusil v toj zhe chas vin robit neobhidnij akcent na tomu sho bez dopomogi blagodati lyudina ne mozhe prijti do Boga tomu vona za svoyeyu suttyu neobhidna dlya poryatunku Z filosofskoyi tochki zoru principovim tut ye ta obstavina sho Ivan Kasiyan vtrimavsya vid spokusi pidminiti etiku metafizikoyu Yak zaznachaye V M Loskij ce stalosya ne v malomu stupeni tomu sho na vidminu vid Avgustina Ioann Kasiyan ne prijnyav pelagiyevoyi postanovki pitannya vidmovivshis mirkuvati pro poryatunok v terminah zaslug 2 Sv Kasiyan vchit Sho ce skazane nam yak ne u vsih cih sliduyut citati z Pisannya progoloshennya i blagodati Bozhoyi i vilnoyi hotinnya nashogo tomu sho lyudina hocha mozhe inkoli sama soboyu bazhati chesnoti ale shob vikonati bazhannya ci zavzhdi potrebuye dopomogi Bozhoyi Spivbesidi XIII 9 Bagato zapituyut koli v nas diye blagodat Bozha Todi koli v nas viyavlyayetsya dobra volya abo dobra volya todi v nas viyavlyayetsya koli vidvidaye nas blagodat Bozha Bagato virishuyuchi ce pitannya perestupili mezhi vid chogo i vpali v superechki j pohibki Spivbesidi XIII II Otzhe hocha blagodat Bozha i svavillya lyudske mabut odne odnomu protilezhni ale obidva diyut u zgodi j v spravi poryatunku nashogo odnakovo neobhidni yaksho ne hochemo vidstupiti vid pravil istinnoyi viri Spivbesidi XIII II 3 U svoyemu traktati Pro dokori i blagodat blazhennij Avgustin pisav posmiyesh ti skazati sho navit koli Hristos molivsya shob Petrova vira ne zmenshilas vona b prote zmenshilas yakbi Petro dozvoliv bi yij zmenshitis Tut ye ochevidne perebilshennya vidchuvayetsya sho chogos ne vistachaye v zobrazhenni realnosti blagodati j vilnoyi voli Prepodobnij Ivan Kasiyan u svoyih slovah pro inshogo pervoverhovnogo apostola sv Pavla kazhe pro ce tak vin skazav Ta blagodattyu Bozhoyu ya te sho ye i blagodat Jogo sho v meni ne daremna bula ale ya pracyuvav bilshe vsih yih pravda ne ya ale Bozha blagodat sho zo mnoyu vona 1 Kor 15 10 Takim chinom slovom pracyuvav vislovlyuye zusillya svoyeyi voli slovami ne ya ale Bozha blagodat pidkreslyuye vazhlivist Bozhestvennogo spriyannya a slovom zi mnoyu pokazuye sho blagodat spriyala jomu ne v nerobstvi i bezpechnosti a todi yak vin trudivsya Spivbesidi XIII 13 Poziciya prep Kasiyana garmonijna i daye nalezhnu rol i blagodati i svobodi poziciya Avgustina odnostoronnya i nezavershena Vin nadmirno perebilshuye znachennya blagodati j tim samim daye mozhlivist zlovzhivati svoyimi slovami piznishim mislitelyam yaki mislili azh niyak ne v pravoslavnih kategoriyah i mogli rozumiti yih v sensi neperebornoyi blagodati yaku lyudina povinna prijnyati hoche vona togo chi ni take vchennya yansenistiv pishe Serafim Rouz 4 Cikavi fakti RedaguvatiZa toponomistichnim doslidzhennyam ukrayinskogo movoznavcya Kostyantina Tishenka u V storichchi trivalo pereselennya pelagian na tereni suchasnoyi Ukrayini Literatura RedaguvatiA Augustinus Schriften gegen die Pelagianer hrsg von S Kopp u a Wurzburg 1955 ff A Bruckner Hrsg Die vier Bucher Julians von Aeclanum an Turbantius Ein Beitrag zur Charakteristik Julians und Augustins Neue Studien zur Geschichte der Theologie und der Kirche 8 Berlin 1910 G Bonner Augustine and modern research on Pelagianism Villanova 1972 G Bonner Artikel Pelagius Pelagianischer Streit in Theologische Realenzyklopadie 26 1996 S 178 185 A Bruckner Julian von Eclanum Sein Leben und seine Lehre Ein Beitrag zur Geschichte des Pelagianismus Leipzig 1897 Y M Duval Julien d Eclane et Rufin d Aquilee Du Concile de Rimini a la repression pelagienne in Revue des Etudes Augustiniennes 24 1978 S 243 271 Kurt Flasch Augustin Einfuhrung in sein Denken Stuttgart 1980 Gisbert Greshake Gnade als konkrete Freiheit Eine Untersuchung zur Gnadenlehre des Pelagius Mainz 1972 M Lamberigts Recent Research into Pelagianism with Particular Emphasis on the Role of Julian of Aeclanum in Augustiniana 52 2002 S 175 198 J Lossl Julian von Aeclanum Studien zu seinem Leben seinem Werk seiner Lehre und ihrer Uberlieferung Leiden Boston Koln 2001 E Muhlenberg Dogma und Lehre im Abendland Erster Abschnitt Von Augustin bis Anselm von Canterbury in C Andresen Hrsg Handbuch der Dogmen und Theologiegeschichte Band 1 Die Lehrentwicklung im Rahmen der Katholizitat Gottingen 1983 S 406 483 A U Sommer Das Ende der antiken Anthropologie als Bewahrungsfall kontextualistischer Philosophiegeschichtsschreibung Julian von Eclanum und Augustin von Hippo in Zeitschrift fur Religion und Geistesgeschichte 57 2005 Heft 1 S 1 28 S Thier Kirche bei Pelagius Berlin New York 1999 O Wermelinger Rom und Pelagius Die theologische Position der romischen Bischofe im pelagianischen Streit in den Jahren 411 432 Stuttgart 1975 Dzherela RedaguvatiThe Writings of the legendary Pelagians Canons From The Council Of Carthage Against Pelagianism May 1 418 Arhivovano 3 bereznya 2016 u Wayback Machine Catholic Encyclopedia Pelagius and Pelagianism Arhivovano 25 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiPelagianstvo Ukrayinska Religiyeznavcha EnciklopediyaPrimitki Redaguvati Ioann Kassian prp Tolkovanie na Bytie Glava 12 Stih 1 Ekzeget ru rosijskoyu Arhiv originalu za 21 listopada 2018 PELAGIANSTVO Drevo Arhiv originalu za 20 listopada 2018 Procitovano 20 listopada 2018 SPOR O BLAGODATI I SVOBODNOJ VOLE Kniga pervaya Kniga vtoraya Kniga tretya Kniga chetvertaya Kniga pyataya Kniga emirb org Arhiv originalu za 20 listopada 2018 Procitovano 20 listopada 2018 Vkus istinnogo Pravoslaviya www vehi net Arhiv originalu za 30 listopada 2018 Procitovano 20 listopada 2018 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pelagianizm amp oldid 40662426