Педро Алькантара Ерран Мартінес де Сальдуа (ісп. Pedro Alcántara Herrán Martínez de Zaldúa; 19 жовтня 1800 — 26 квітня 1872) — колумбійський генерал і державний діяч, борець за незалежність Нової Гранади та Перу, президент Республіки Нова Гранада.
| Педро Алькантара Ерран | ||
| ||
|---|---|---|
| 2 травня 1841 — 1 квітня 1845 року | ||
| Попередник: | Домінго Кайседо | |
| Наступник: | Томас Сіпріано де Москера | |
| Народження: | 19 (31) жовтня 1800 або 1800 Богота, Колумбія | |
| Смерть: | 26 квітня 1872 або 1872 Богота, Колумбія | |
| Країна: | Колумбія | |
| Освіта: | St. Bartholomew Major Colleged | |
| Партія: | Colombian Conservative Partyd | |
| Батько: | Pedro Antonio Fernández de la Herránd | |
| Мати: | María Matea Martínez de Zaldúad | |
| Шлюб: | Amalia Mosquerad | |
| Діти: | Tomás Herránd | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 1800 року в Санта-Фе-де-Боготі. Навчався в Коледжі Святого Варфоломія, втім 1814 року полишив навчання, щоб вступити до лав революційної армії. Під час однієї з битв потрапив у полон до іспанців та був засуджений до страти, проте йому дозволили зберегти життя за умови, що він вступить до лав іспанського війська. Ерран пристав на пропозицію, та за п'ять років він знову перейшов на бік революціонерів і став капітаном армії Антоніо Хосе де Сукре, в складі якої брав участь у бойових діях на півдні Нової Гранади та в Перу. 1828 року Сімон Болівар присвоїв йому звання генерала та призначив на пост інтенданта столичної провінції Кундінамарка. В січні 1830 року Ерран став міністром оборони Великої Колумбії.
Після створення республіки Нова Гранада Ерран 1832 року був секретарем делегації, відрядженої до Святого Престолу. Після повернення служив у різних провінціях, потім очолив міністерство закордонних справ. Коли спалахнула так звана «Війна Вищих», він виступив на боці уряду, придушуючи заколотників. Такі дії підняли його на політичній арені, а президент Хосе Ігнасіо де Маркес вирішив зробити Еррана своїм наступником.
За результатами виборів 1841 року жоден з трьох кандидатів не здобув вирішальної кількості голосів, й тому, відповідно до Конституції, питання мало вирішитись голосуванням у Конгресі. Члени останнього обрали президентом Еррана. У зв'язку з тим, що сам Ерран був зайнятий на фронті, інавгурацію замість нього пройшов віцепрезидент Домінго Кайседо. Через те, що бойові дії поширились на північ країни, Кайседо був відряджений туди для командування, а в. о. президента став генерал Хуан де Діос Арансасу. Ерран зміг приступити до виконання президентських повноважень лише 19 травня 1842 року. Зважаючи на ситуацію, що призвела до громадянської війни, Ерран провів через Конгрес хартію, що внесла зміни до Конституції 1832 року, спрямовані на зміцнення виконавчої влади.
Після завершення президентського терміну Ерран знову обіймав посаду міністра оборони, а потім — на дипломатичній роботі. Помер у квітні 1872 року в Боготі.
Джерела Редагувати
- . [wsp.presidencia.gov.co]. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 06 лютого 2020. (ісп.)
- María Alexandra, MÉNDEZ VALENCIA. . [1]. Banco de la República. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 06 лютого 2020. (ісп.)
- ↑ Lundy D. R. The Peerage