Пантори́ма, або олори́ма (грец. Παντα — весь та грец. ῥυθμός — розмірність, ритм, узгодженість) — різновид рими за розташуванням у вірші комбінаторної поезії, який вирізняє рима, яка об'єднує багато звуків, далеко заглиблюючись у середину рядка, вступаючи в різноманітні, але багаті співзвуччя; суголосся, що охоплює не лише окремі слова чи їх закінчення, а якомога повніше віршові рядки:
Панторима засвідчує тонке мовне чуття та вишукане опанування автора словом, хоча повністю заримованих, тим більше однакових за своїм буквеним складом та послідовністю літер, віршових рядків (пантограма) в українській поезії майже не спостерігається. Виняток — творчість Володимира Книра, автора найдовшої пантограми, а отже й панторими в українській мові:
Та подовженого її варіанту:
Якщо другий рядок складається з меншої кількості заримованих складів, ніж перший рядок, така рима називається ехоримою (або відлуння-римою).
Вірш, повністю написаний з використанням панторими, називається панторимом, аналогічно до того, як вірш, повністю написаний з використанням ехорими називається еховірш (ехорим) або відлуння-вірш.
Джерела Редагувати
- Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
- ПОЧИНОК Ю.М. ”УКРАЇНСЬКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПОЕЗІЯ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: ТЕКСТ, КОНТЕКСТ, ІНТЕРТЕКСТ"
- Поетичні майстерні. Пантограма, присвячена старому фельдшеру
- Поетичні майстерні. Пантограма-панторим, присвячений старенькому фельдшеру