Палац-садиба Дубецьких-Панкеєвих («Лігво вовка») — архітектурна пам'ятка, що розташована у селі Василівка Одеського району Одеської області. Включає в себе палац (наразі у руїнах) і прилеглий парк із фонтаном (занедбані). Тут виріс і проживав найвідоміший пацієнт З.Фрейда Сергій Панкеєв.
| Палац-Садиба Дубецьких | |
|---|---|
| | |
| Руїни Палацу-Садиби Дубецьких | |
| 46°36′58″ пн. ш. 30°17′53″ сх. д. / 46.6162889° пн. ш. 30.2980806° сх. д. | |
| Тип | палац |
| Статус спадщини | пам'ятка культурної спадщини України |
| Країна | Україна |
| Розташування | Василівка, Одеський район, Одеська область |
| Архітектурний стиль | класицизм |
| Автор проєкту | Франческо Боффо? |
| Архітектор | Франческо Боффо |
| Засновник | Василь Дубецький |
| Будівництво | 1830 — 1854 |
| Відомі мешканці | Василь Дубецький, Сергій Панкеєв |
| Власник | Вигодянська сільська громада |
| Стан | руїни |
| Палац-Садиба Дубецьких (Україна) | |
| Палац-Садиба Дубецьких у Вікісховищі |
Розбудова садиби ред.
Садиба була побудована між 1830 і 1854 роками. За деякими даними, будівля палацу могла бути споруджена за проектом автора Потьомкінских сходів — одеського архітектора Франца Боффо. Розбивкою парку навколо садиби керував інший відомий архитектор — Іван Даллаква. Садиба належана родині Дубецьких, збудована генерал-майором Василем Дубецьким.
Існує версія, що свій маєток Василь Дубецький побудував у виді зменшеної копії Зимового Палацу, за що пав у немилість імператора Миколи I.
«Лігво вовка» ред.
Після скасування кріпосного права у 1862 році нащадки Дубецького продали садибу євреям Фішелю Бергмадському та Янкелю Сверліку. З 1885 вона належала каховському купцю Костянтину Панкєєву. Син останнього, Сергій Панкеєв, відомий всьому світові як «людина-вовк», проходив лікування у Зигмунда Фрейда. За цей факт садиба дістала назву «Лігво Вовка».
Сергій Панкєєв так писав про палац-садибу:
| Наш маєток був дуже гарним: величезний, нагадує замок, сільський будинок, оточений старим парком, який поступово переходив в ліс. Тут був також ставок, досить великий для того, щоб називатися озером. |
Занепад ред.
З 1917 по 1920 садибу займав відділок міліції (НКВД). Після 1920 року тут мешкали місцеві жителі. Були розміщені адміністративні кабінети, клуб та кінотеатр.
Акт за 1922 рік, складений при утворенні в Василівці радгоспу, свідоцтвує: «фундамент кам'яний; стіни — кам'яні; дах — залізний; підлога — дерев'яна; висота фундаменту — 4 аршини (2.84 м); довжина — 30 сажнів (64 м); ширина — 10 сажнів (21 м); висота стін — 5 сажнів (10.65 м). Рік зведення споруди — 1854 … стан споруди — потребує кардинального ремонту.»
Садиба складалася з трьох двоповерхових корпусів, пов'язаних між собою одноповерховими переходами. До панського дому примикали різні господарські добудови, виріс великий сад, у якому росли 73 горіхи, ліс площею 44 десятини, озеро, маленький ставок і фонтан.
Ліс вирубали ще під час Громадянської війни. Сад поступово занепав і зник. Залишки фонтанів ще було видно в 1990-х роках. Зараз від усієї цієї пишноти залишилося тільки озеро, кілька дерев і залишки одного фонтана.
Після 1991 року будівля почала руйнуватися. Місцеві жителі виймали віконні рами, двері, розбивали стіни на цеглу для власних будівель. Як наслідок обвалився дах, міжповерхові перекриття; на початку 2000-х обрушилася і головна західна стіна центрального корпусу. Зараз будівля може впасти повністю в будь-який момент.
Відновлення ред.
У 2007 році садиба була продана за 1 млн.грн. ТОВ «Українська Кабельна Компаніїя» (м. Одеса) під зобов'язання історичної реконструкції до 2017 року. Однак, роботи по відновленню так і не були розпочаті.
Відображення в культурі ред.
В літературі ред.
Садиба описана в книзі Сергія Панкеєва «Спогади про моє дитинство» (рос. Изд., 1996).
У кінематографі ред.
Тут знімали кілька фільмів, серед яких:
- «Школа» (реж. М.Іллєнко) 1981 рік;
- «Я — син трудового народу» (реж. В.Стрелков) 1983 рік.
В образотворчому мистецтві ред.
Садиба зображена в декількох картинах відомого одеського художника Герасима Головкова.
Галерея ред.
Примітки ред.
- "Волчье логово" под Одессой: печальная история с печальным будущим. Самый одесский блог: записки Кайзера Германского. Процитовано 8 лютого 2016.
Джерела ред.
Посилання ред.
- Путешествия Историей (рос.)
- Зимний дворец и Лувр под Одессой (рос.)