? Очковий ведмідь | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| Tremarctos ornatus (Cuvier, 1825) | ||||||||||||||
Ареал розселення очкового ведмедя | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Очковий або окулярний або андський ведмідь (Tremarctos ornatus) — ссавець з родини ведмедевих, представник окремої підродини Tremarctinae.
Назва Редагувати
Назву «очковий ведмідь», попри її непритаманність українській мові, для роду Tremarctos подано у зоологічному словнику О. Маркевича та К. Татарка (1983: с. 219). Рід є монотипним, тому назва виду й роду може бути ідентичною, проте використання назви іншого роду для виду, що дистанційований на рівні підродини, є недоречним, але питання на сьогодні не розв'язано. Допоки не з'явиться наукова публікація з українською назвою цього роду, необхідно послуговуватися цим біноменом «очковий ведмідь». Відповідно до прийнятих рекомендацій щодо наукових назв, відсутніх в українській мові, альтернативою може бути калька з латини — «Тремарктос», проте така назва поки не має авторитетного джерела.
Етимологія: дав.-гр. τρῆμα — «діра», дав.-гр. ἄρκτος — «ведмідь», що стосується незвичної діри в плечовій кістці; лат. ornatus — «барвистий».
Загальний опис Редагувати
Це відносно невеликий звір, що походить з Південної Америки. Має чорне кошлате хутро і характерні світлі смуги та плями на морді та верхній частині грудей. Самці на третину більші від самиць, важать 130—300 кг, а самиці 35–82 кг. Вид мешкає в кількох районах Південної Америки, включаючи східну Панаму, західну Венесуелу і Бразилію, Колумбію, Еквадор, Перу, західну Болівію і північно-західну Аргентину. Очковий ведмідь — єдиний сучасний вид ведмедів, що походить з Південної Америки та єдиний сучасний вид підродини Tremarctinae.
Зовнішній вигляд Редагувати
Це звір середньої величини: довжина його тіла 170—220 см, хвоста — 7–10 см, висота в плечах 110—125 см; важить від 130 кг (самиці) й до 300 кг (самці). Найбільша маса очкового ведмедя у світі зафіксовано у Аргентинському зоопарку 2014 року — 575 кг. Хутро кудлате, вугільно-чорне або чорно-буре до 15 см, кігті 10–20 см. Навколо очей білі або жовтуваті кільця (звідси назва), що з'єднуються з білим півкругом на горлі. Втім, у деяких особин плями відсутні. Морда коротша, ніж у інших ведмедів.
Середня тривалість життя в природі — 21 рік.
Місця проживання Редагувати
Мешкає переважно в гірських лісах (на висоті до 3000 м) західного схилу Анд, часом з'являється на відкритих лугових схилах і навіть в низовинних саванах і чагарниках. Ареал його проживання включає захід Венесуели, Еквадор, Перу, захід Болівії і Панаму.
Живлення та поведінка Редагувати
Біологія очкового ведмедя вивчена погано. Це нічні і присмеркові тварини, що не впадають в сплячку (хоча вони можуть влаштовувати собі барлоги).
Вважається, що цей вид в найбільшій мірі рослиноїдний ведмідь з усієї родини. Живляться ці ведмеді головним чином листям, травою, плодами і кореневищами, іноді залазять на високі пальми, ламають гілки, а потім поїдають їх на землі, охоче розривають мурашники і термітники; відносно вузька морда і довгий язик дозволяють очковим ведмедям здобувати комах з глибини зруйнованого житла. В деяких районах очковий ведмідь шкодить посівам кукурудзи. Припускають також, що він може нападати на оленів, гуанако і вікуній. Не гидуватиме падлом.
Очкові ведмеді — зазвичай одиночні, не територіальні тварини.
Статус популяції Редагувати
Чисельність очкових ведмедів невисока (зникаючий вид), вони внесені до червоного списку МСОП — статус «уразливий».
Галерея Редагувати
Посилання Редагувати
- ↑ Elizabet Kolbert (переклав з англійської Володимир Плискін). Шосте вимирання: Неприродна історія. — Київ : Наш формат, 2017. — С. 155.
- Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983.
- Українська Радянська Енциклопедія
- Загороднюк І., Харчук С. Українська зооніміка та взаємний вплив наукових і вернакулярних назв ссавців // Вісник ННПМ. — 2017. — Том 15. — С. 37–66.
- Brown, Gary (1996). Great Bear Almanac. с. pp.340. ISBN 1-55821-474-7.
- . Архів оригіналу за 9 травня 2008. Процитовано 6 серпня 2008.
- Bunnell, Fred (1984). У Macdonald, D. The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. с. 96. ISBN 0-87196-871-1.
- Spectacled bear, Andean bear, ucumari. BBC - Science & Nature - Wildfacts. BBC. Архів оригіналу за 26 червня 2013.
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |