Особистісно орієнтована освіта — має своєю концептуальною основою гуманістичну філософію, яка виходить із визнання унікальності суб'єктного досвіду здобувача освіти як найважливішого джерела індивідуальної життєдіяльності та обумовлює своєрідність підходів до визначення поняттєво-термінологічного апарату особистісно орієнтованої освіти, її мети, змісту, методів, форм і засобів, стилю взаємодії учасників освітнього процесу.
Підходи до визначення
Категорія «особистісно орієнтована модель освіти» позначає:
- Систему інноваційних підходів, що забезпечують становлення особистості як індивідуальності шляхом диференційованого підходу до навчання та наданні кожному права вибору власного шляху розвитку.
- Цілісний освітній процес, що являє собою взаємозв'язок учіння, навчання і розвитку особистості.
- Особливий вид освіти, що забезпечує оптимальні умови для розвитку в суб'єктів навчання здатності до самоосвіти, самовизначення, самостійності та самореалізації. процесу.
Вихідні положення особистісно орієнтованої освіти:
- кожен здобувач освіти є унікальною та неповторною особистістю;
- здобувач освіти не стає особистістю під впливом навчання, оскільки він уже є нею;
- основне завдання освітнього закладу полягає не в озброєнні здобувача освіти знаннями, уміннями та навичками, а в розвитку його індивідуальності, створенні найбільш сприятливих умов для розвитку його здібностей.
Компоненти особистісно орієнтованої освіти: цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний та результативний.
Мета та функції
Метою особистісно орієнтованої освіти є:
- формування і розвиток у здобувача освіти особистісних цінностей;
- фасилітація, підтримка та захист особистості;
- забезпечення механізмів самореалізації, саморозвитку, саморефлексії, саморегуляції, самозахисту, самоосвіти та самовиховання, необхідних для становлення самобутнього особистісного Я-образу;
- створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб'єкта діяльності і суспільних відносин.
До функцій особистісно орієнтованої освіти належать:
- розкриття індивідуальності кожної дитини;
- створення умов для розвитку особистості засобами формування критичності, самостійності, ініціативності, творчості, та їх вияву в мисленні і поведінці.
- створення умов для реалізації права здобувача освіти на самовизначення та самореалізацію у процесі пізнання через оволодіння власними способами навчальної роботи.
- людинотворча (гуманістична);
- культуротворча;
- соціалізуюча;
- формування культури життєдіяльності;
- сприяння розвитку здібностей особистості;
- виявлення, використання та «окультурення» суб'єктного досвіду.
Перехід до особистісно орієнтованої освіти забезпечується синтезом знаннєво-стандартизованого і особистісного компонентів змісту освіти.
Джерела
- Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. / За заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: А. С. К., 2001. — 256 с.
- Пєхота О. М. Особистісно орієнтована освіта і технології // Наукові праці МФ НаУКМА. Т. VII. — Миколаїв. — 2000. — С. 26-28.
- Подмазін С. Особистісно-зорієнтована освіта. Особливий вид діяльності // Директор школи. Україна. — 2001. — № 3. — С. 93-95.
- Шаповал Ю. Д. Педагогічні умови створення особистісно орієнтованого середовища в педагогічному вищому навчальному закладі // Педагогічні основи навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти України: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. — Харків-Луганськ: Стиль Іздат, 2004. — Т. 2. — С. 197—203.
- Шаповал Ю. Д. Закономірності та особливості особистісно орієнтованого навчання молодших школярів // Дійсність та перспективи розвитку сучасної освіти України: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. — Харків: Стиль Іздат, 2005. — С. 255—262.