Основа слова

Основа слова — це частина слова (як правило незмінна, або змінна), яка вказує на його лексичне значення; частина словоформи без флексії.

Основи слова можуть бути непохідні (які складаються з кореня), похідні (з кореня та/чи префіксу та/чи суфіксу) чи перехідні.

Ознаки похідності основи:

• емпліцитність етимона;
• здатність основи до подільності на морфеми;
• наявність в основі вільного кореня, який може вживатися у складі слова без суфіксів і префіксів.

Ознаки непохідності основи:

• імпліцитний характер етимона;
• відсутність в основі службових морфем.

Основа вважається похідною, якщо їй притаманні всі ознаки похідності, непохідною — якщо їй притаманні всі ознаки непохідності; решта основ — перехідні основи.

Перехідні основи або вже «відірвалися» від непохідних, але ще не стали похідними, або вже втратили частину ознак похідності, проте повністю ще не перетворилися в непохідні — відповідно до двох взаємопротилежних тенденції розвитку в морфеміці української мови: 1) від похідності до непохідності і 2) від непохідності до похідності.

Похідні основи слід відрізняти від твірних — тих, від яких утворюються нові слова.

Непохідні основи бувають вільні і зв'язані.

Зв'язана основа — це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися самостійно без службових морфем. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними (не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до подільності).

Вільна основа — це непохідна основа, корінь якої вживається з іншими афіксами, утворюючи самостійні лексеми.

Розрізняють також прості і складні основи — залежно від кількості кореневих морфем в основі.

Однак, процесом ускладнення основи називають таку зміну морфемної структури слова, при якій відбувається перехід від непохідної основи в похідну (незалежно від зміни кількості коренів в основі); протилежний процес — називають спрощенням основи.

За типами основи бувають суцільні й перервані: в простій основі — один корінь, складній — два і більше. Суцільними називають основи, які не розділяються службовими морфемами.

Окремо виділяють субморфні основи — це такі основи, у складі яких, крім морфів, є субморфи.

Джерела

• Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір, Морфонологія. Київ, 1999.
• Винокур Г. О. Избранные работы. М., 1959.