Князівство Оранії — феод Бургундського королівства з центром в місті Оранж.
| Оранж | |
| Герб | |
| Дата створення / заснування | 1163 |
|---|---|
| Офіційна мова | французька |
| Континент | Європа |
| Столиця | Оранж |
| Час/дата припинення існування | 1713 |
| Оранж у Вікісховищі |
Координати: 44°08′24″ пн. ш. 4°48′36″ сх. д. / 44.14000000002777568° пн. ш. 4.81000000002777739° сх. д.
З XI століття — незалежне графство, а потім і князівство Оран. Імператори Священної Римської імперії визнавали графів Оранських в княжій гідності починаючи з 1181. У князя Оранського було право голосу в колегії імперських князів. Суверенність правителів Оранжа з XV століття неодноразово визнавали і королі Франції.
До 1180 Оранжем володіла династія Жиро Адемара, потім — де Бо, спадкоємиця якого, Марі де Бо (пом. у 1417 році) вийшла заміж за Жана III де Шалона. Таким чином, у володіння Оранжем вступила Іврейська династія в особі своєї Шалонський гілки. У 1530 році ця гілка згасла, а її останній представник в обхід правил престолонаслідування відмовив Оранж синові своєї сестри, Рене з дому Нассау.
Рене Нассау-Шалонський, в свою чергу, не маючи синів від шлюбу з Ганною Лотарінгською, залишив Оранське князівство двоюрідному брату (синові дядька по батькові), Вільгельму Мовчазному. Від нього починається Оранська династія штатгальтерів Сполучених провінцій.
Представники Нассау-Оранського дому, будучи штатгальтерами Нідерландів, де-юре зберігали володіння Оранжем аж до смерті бездітного оранського князя та англійського короля Вільгельма III в 1702 р. За результатами Утрехтського миру Оранж був присуджений Франції (де-факто володіла містом з 1660 року), але старший князь будинку Нассау зберіг титул принца Оранського, який досі носить спадкоємець корони Нідерландів.