www.wikidata.uk-ua.nina.az

Оптатус Святий Оптатос іноді англізований як святий Оптат єпископ Мілевісу в Нумідії в IV столітті який пам ятний своїми

Оптатус

Святий Оптатус (Оптатос), іноді англізований як святий Оптат — єпископ Мілевісу в Нумідії в IV столітті, який пам'ятний своїми творами проти донатизму.

Оптатус
Народився 4 століття
Milad, Алжир
Помер 4 століття
У лику Католицька церква
Східна Православна Церква
День пам'яті 4 червня
Святий Оптатус на Вікісховищі

Біографія та контекст ред.

Оптат був наверненим, як відомо від св. Августина: «Хіба ми не бачимо, з якою великою здобиччю із золота і срібла та одягу Кипріан, лікар суавіссім, вийшов з Єгипту, а також Лактанцій, Вікторін, Оптат, Іларій?" (De Doctrina Christ., xl). Оптат, ймовірно, починав як язичницький ритор.

Його (безіменна) праця проти донатистів є відповіддю Парменіану, наступнику Доната в Карфагені. Св. Ієронім (De viris illustribus, № 110) розповідає, що це було в шести книгах і було написано при Валенті та Валентиніані (364-75). Зараз ми володіємо сімома книгами, а список пап доводиться аж до Сіріція (384-98). Подібним чином подається донатистська послідовність антипап (II, IV), як Віктор, Боніфатій, Енколпій, Макробій, Луціан, Клавдіан (дата останнього становить близько 380 року), хоча кількома реченнями раніше Макробій згадується як фактичний єпископ.

План роботи викладено в книзі I і завершується в шести книгах. Отже, здається, що сьома книга, про яку святий Ієронім не знав у 392 році, була додатком до нового видання, в якому св. Оптат вніс доповнення до двох єпископських списків. Дата оригінального твору фіксується твердженням у I, xiii, що минуло шістдесят і більше років після переслідування Діоклетіана (303-305). Фотін (пом. 376), очевидно, вважається ще живим; Юліан помер (363). Так, перші книги побачили світ близько 366–70 рр., а друге видання – близько 385–90 рр.

Доктрина ред.

Св. Оптат розглядає всю суперечку між католиками, як називала себе вся церква до Великого розколу 1054 року, термін, який досі вживається в віровченнях обох сторін Великої схизми, і донатистами . Він розрізняє розкольників і єретиків. Перші відкинули єдність, але у них є істинне вчення і справжні таїнства, отже, Парменіан не повинен був погрожувати їм (а, отже, і своїй власній партії) вічним прокляттям. Ця м’яка доктрина є великим контрастом із суворістю багатьох отців проти розколу. Схоже, це мотивовано ідеєю, що всі, хто має віру, будуть врятовані, хоча й після довгих мук, — погляд, з яким часто боровся св. Августин.

Донатисти та католики погодилися щодо необхідної єдності Церкви. Питання було, де ця Єдина Церква? Оптатус стверджує, що це не може бути лише в куточку Африки; це має бути catholica (це слово вживається як субстантив), яка є в усьому світі. Парменіан перерахував шість дотей, або властивостей, Церкви, з яких Оптат приймає п'ять, і стверджує, що перша, кафедра (єпископська кафедра) належить католикам, а отже, вони мають усі інші.

Весь розкол виник через сварку щодо єпископської спадкоємності в Карфагені , і можна було очікувати, що Оптат заявить про це властивість кафедри, вказуючи на законність католицького спадкоємства в Карфагені. Але він цього не робить. Він відповідає: «Треба перевірити, хто перший сів у крісло і де. . . Ви не можете заперечити, що ви знаєте, що в місті Римі Петру спочатку було вручено кафедру єпископа, на якій сидів голова всіх апостолів Петро, звідки він також був названий Кифа, в якому має зберігатися єдність однієї кафедри. всіма, щоб інші апостоли не стали кожен за свою кафедру, щоб тепер він був розкольником і грішником, який проти одного кафедри поставив би інший. Тому в одному кріслі, яке є першим із тих, кого вперше сів Петро, який став наступником Лінуса». Нижче наведено неправильний список пап, який закінчується словами «і Дамасу Сіріцію, який сьогодні є нашим колегою, з яким увесь світ з нами погоджується шляхом передачі рекомендаційних листів у спільноті одного причастя. Розкажіть нам походження вашої кафедри, ви, хто бажає претендувати на святу Церкву для себе». Потім Оптат висміює недавню спадкоємність донатистських антипап у Римі.

Оптат стверджує, особливо в книзі V, проти вчення, яке донатисти успадкували від св. Кіпріана, що хрещення тих, хто не є Церквою, не може бути дійсним, і він випереджає аргумент святого Августина про те, що віра хрестителя не має значення, оскільки вона є Бог, який дарує благодать. Відомо його твердження про об’єктивну дієвість таїнств ex opere operato: «Sacramenta per se esse sancta, non per homines» (V, iv). Таким чином, у хрещенні повинні бути Свята Трійця, віруючий і служитель, і їх значення знаходиться в такому порядку, третій є найменш важливим. Докоряючи святотатству донатистів, він каже: «Що такого нечестивого, щоб ламати, шкребти, знімати жертівники Божі, на які ви самі колись приносили, на які і молитви народу, і члени Христа. був понесений, де був покликаний Бог Всемогутній, де був випрошений і зійшов Святий Дух, з якого багато хто отримав запоруку вічного спасіння і охорону віри та надію на воскресіння? . . . Бо що таке вівтар, як не місце Тіла і Крові Христових?»

У книзі VII додається помітний аргумент на користь єдності: святий Петро найтяжче згрішив і відрікся від свого Вчителя, але він зберіг ключі, і задля єдності та милосердя апостоли не відокремлювалися від його спільноти. Таким чином Оптат захищає готовність католиків без труднощів повернути донатистів до єдності, бо в Церкві завжди повинні бути грішники, а кукурудза змішана з пшеницею; але милосердя покриває безліч гріхів.

Літературна оцінка ред.

Стиль Святого Оптатуса енергійний і живий. Він прагне до лаконічності й ефекту, а не до плинних періодів, і це незважаючи на лагідність і милосердя, які так дивуються в його полеміці проти своїх «братів», як він наполягає на тому, щоб називати донатистських єпископів. Він багато використовує святого Кипріана, хоча і спростовує свою помилкову думку про хрещення, не копіює його легкий стиль. Його описи подій чудові та яскраві.

Дивно, що Дюпен мав назвати його minus nitidus ac politus, бо і в словах, які він використовує, і в їхньому порядку він ледь не звинувачується в дорогоцінності. Він такий же строгий, як Кіпріан, щодо метричних каденцій наприкінці кожного речення.

Він, очевидно, був людиною хорошого смаку, а також високої культури, і він залишив нам у своєму єдиному творі пам’ятник переконливої діалектики, витонченої літературної форми та християнського милосердя. Але загальне зведення його аргументів не так добре, як розвиток кожного окремо. Його алегоричні інтерпретації є надуманими, але інтерпретації Парменіана, очевидно, були ще більш екстравагантними.

Додаток містив важливе досьє документів, які, очевидно, були зібрані якимось католицьким суперечливцем між 330 і 347 роками. Ця колекція була вже понівечена, коли її переписав переписувач з єдиного рукопису, який зберіг його, і цей рукопис неповний, так що нам доводиться шкодувати про втрату значної частини цього першокласного матеріалу для ранньої історії Росії. Донатизм. Ми можемо сказати, що було втрачено за цитатами, зробленими самим Оптатом і Августином.

Шанування ред.

Св. Оптат, очевидно, ніколи не отримував жодного церковного культу; але його ім'я було внесено в римський мартиролог 4 червня, хоча воно зовсім невідоме всім стародавнім мартирологам і календарям.

Костянтинівські листи в додатку проти донатистів ред.

Після основної частини роботи Оптатуса - спочатку без назви, тепер часто згадується як "Проти донатистів" - є додаток, що складається з десяти офіційних документів, що стосуються донатистської схизми. Шість з них (№ 3, 5, 6, 7, 9 і 10) стверджують, що це листи, написані Костянтином і адресовані різним суб'єктам, причетним до донатистської схизми, включаючи місцевих чиновників (№ 3 і 7), ' Католицькі, тобто антидонатські, єпископи (№ 5, 9 і 10) і один (№ 6) єпископам донатистам. Таким чином, листи показують особисту участь римського імператора в донатистській суперечці між 312/313 і 330 роками нашої ери.

Їхня автентичність, як і автентичність інших чотирьох документів, була джерелом наукових дискусій з дев’ятнадцятого століття, хоча зараз вони, як правило, вважаються автентичними. Справжність деяких або всіх документів була заперечена такими вченими, як Отто Сік (1889), П'єр Батіффол (1914), Вільям Х'ю Кліффорд Френд (1952), та Хайнц Крафт (1955). Тим часом автентичність деяких або всіх документів захищали Луї Дюшен (1890), Норман Хепберн Бейнс (1925/1931), Х. Чедвік (1954), і Чарльз Одал (1993). Справжність документів часто оскаржується на основі нібито анахронізмів у текстах. П’єр Батіффол, наприклад, відкинув авторство Констанціана для Додатка 5 через використання в ньому спеціально християнських формул і християнських доктрин, які, на його думку, Костянтин не використав би. Чарльз Одал (1993) оскаржив погляд Батіффола.

М. В. Едвардс стверджував, що додаток не був відредагований самим Оптатусом, а, здається, був складений африканцем, що належить до «католицької» партії. По-перше, Додаток 5 був складений під час Арльського собору (314), а не під час підготовки до Римського собору (313), як припускає Оптат. По-друге, два згадані Оптатом документи - послання донатистів до Костянтина, цитований на I.22, і "протокол Цирти", на який Оптат натякає на I.14, - не включені в додаток. Оскільки документи переважно містять листи офіційної кореспонденції між імператором Костянтином та особами, які мають владу в Африці та Нумідії, або листи, написані в цих провінціях і під наглядом місцевих магістратів, Едвардс припускає, що «наш архівіст [тобто упорядник додатка] Таким чином, схоже, він був африканцем з католицької партії, який мав доступ до публічних записів у своїй власній країні, але не мав жодної торгівлі з донатистами і не намагався збирати докази за кордоном».

Джерела ред.

Мірей Лабрусс, Джерела Chrétiennes 412, 413

Герман Зібен, Fontes Christiani 56, 2013

Примітки ред.

  1. Edwards, M.W. (1997). Optatus: Against the Donatists. Translated Texts for Historians Vol. 27. Liverpool: Liverpool University Press. с. xvi. ISBN 9780853237525. 
  2. Edwards, M.W. (1997). Optatus: Against the Donatists. Translated Texts for Historians Vol. 27. Liverpool: Liverpool University Press. с. xvi–xviii. ISBN 9780853237525. 
  3. Edwards, M.W. (1997). Optatus: Against the Donatists. Translated Texts for Historians Vol. 27. Liverpool: Liverpool University Press. с. xxii. ISBN 9780853237525. 
  4. Lenski, N. (2016). "Constantine and the Donatists: Exploring the Limits of Religious Toleration". In Wallraff M. (ed.) Religiöse Toleranz: 1700 Jahre nach dem Edikt von Mailand. Berlin/Boston: Walter de Gruyter. p. 101-140. ISBN 9780853237525.
  5. Edwards, M.W. (1997). Optatus: Against the Donatists. Translated Texts for Historians Vol. 27. Liverpool: Liverpool University Press. с. xxvi–xxix. ISBN 9780853237525. 
  6. Corcoran, Simon (1996). The Empire of the Tetrarchs. Oxford: Clarendon Press. с. 22. ISBN 0198149840. 
  7. Seeck, Otto (1889). Quellen und Urkunden über die Anfänge des Donatismus. Zeitschrift für Kirchengeschichte 10: 505–568. 
  8. Batiffol, Pierre (1914). Review of: Hermann von Soden, 'Urkunden zur Enstehungsgeschichte des Donatismus'. Bulletin d'Ancienne Littérature et d'Archéologie Chrétiennes 4: 284–287. 
  9. Frend, William Hugh Clifford (1952). The Donatist Church. A Movement of Protest in Roman North Africa. Oxford: Clarendon Press. с. 152-153 footnote 6. ISBN 0198264089. 
  10. Kraft, Heinz (1955). Kaiser Konstantins religiöse Entwicklung, Beiträge zur historischen Theologie. Tübingen: Mohr Siebeck. 
  11. Duchesne, Louis (1890). Le dossier de Donatisme. Mélanges d'archéologie et d'histoire 10: 589–650. doi:10.3406/mefr.1890.6653. 
  12. Baynes, Norman Hepburn (1925). Optatus. Journal of Theological Studies 26: 37–44. 
  13. Baynes, Norman Hepburn (1972). Constantine the Great and the Christian Church (вид. 2nd). London: Oxford University Press. ISBN 0197256724. 
  14. Chadwick, H. (1954). Review of: W.H.C. Frend: 'The Donatist Church: a Movement of Protest in Roman North Africa'. The Journal of Ecclesiastical History 5 (1): 103. doi:10.1017/S0022046900068123. 
  15. Odahl, Charles (June 1993). Constantine Epistle to the Bishops at the Council of Arles – A Defense of Imperial Authorship. The Journal of Religious History 17 (3): 274–289. doi:10.1111/j.1467-9809.1993.tb00722.x. 
  16. Odahl, Charles (June 1993). Constantine's Epistle to the Bishops at the Council of Arles: A Defence of Imperial Authorship. The Journal of Religious History 17 (3): 274–289, 278 footnote 11. doi:10.1111/j.1467-9809.1993.tb00722.x. 
  17. Edwards, M.W. (1997). Optatus: Against the Donatists. Translated Texts for Historians Vol. 27. Liverpool: Liverpool University Press. с. xxvi–xxvii. ISBN 9780853237525. 

Посилання ред.

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Svyatij Optatus Optatos inodi anglizovanij yak svyatij Optat yepiskop Milevisu v Numidiyi v IV stolitti yakij pam yatnij svoyimi tvorami proti donatizmu 1 OptatusNarodivsya 4 stolittya Milad AlzhirPomer 4 stolittyaU liku Katolicka cerkvaShidna Pravoslavna CerkvaDen pam yati 4 chervnyaSvyatij Optatus na Vikishovishi Zmist 1 Biografiya ta kontekst 2 Doktrina 3 Literaturna ocinka 4 Shanuvannya 5 Kostyantinivski listi v dodatku proti donatistiv 6 Dzherela 7 Primitki 8 PosilannyaBiografiya ta kontekst red Optat buv navernenim yak vidomo vid sv Avgustina Hiba mi ne bachimo z yakoyu velikoyu zdobichchyu iz zolota i sribla ta odyagu Kiprian likar suavissim vijshov z Yegiptu a takozh Laktancij Viktorin Optat Ilarij De Doctrina Christ xl Optat jmovirno pochinav yak yazichnickij ritor Jogo bezimenna pracya proti donatistiv ye vidpoviddyu Parmenianu nastupniku Donata v Karfageni Sv Iyeronim De viris illustribus 110 rozpovidaye sho ce bulo v shesti knigah i bulo napisano pri Valenti ta Valentiniani 364 75 Zaraz mi volodiyemo simoma knigami a spisok pap dovoditsya azh do Siriciya 384 98 2 Podibnim chinom podayetsya donatistska poslidovnist antipap II IV yak Viktor Bonifatij Enkolpij Makrobij Lucian Klavdian data ostannogo stanovit blizko 380 roku hocha kilkoma rechennyami ranishe Makrobij zgaduyetsya yak faktichnij yepiskop Plan roboti vikladeno v knizi I i zavershuyetsya v shesti knigah Otzhe zdayetsya sho soma kniga pro yaku svyatij Iyeronim ne znav u 392 roci bula dodatkom do novogo vidannya v yakomu sv Optat vnis dopovnennya do dvoh yepiskopskih spiskiv Data originalnogo tvoru fiksuyetsya tverdzhennyam u I xiii sho minulo shistdesyat i bilshe rokiv pislya peresliduvannya Diokletiana 303 305 Fotin pom 376 ochevidno vvazhayetsya she zhivim Yulian pomer 363 Tak pershi knigi pobachili svit blizko 366 70 rr a druge vidannya blizko 385 90 rr Doktrina red Sv Optat rozglyadaye vsyu superechku mizh katolikami yak nazivala sebe vsya cerkva do Velikogo rozkolu 1054 roku termin yakij dosi vzhivayetsya v virovchennyah oboh storin Velikoyi shizmi i donatistami Vin rozriznyaye rozkolnikiv i yeretikiv 3 Pershi vidkinuli yednist ale u nih ye istinne vchennya i spravzhni tayinstva otzhe Parmenian ne povinen buv pogrozhuvati yim a otzhe i svoyij vlasnij partiyi vichnim proklyattyam Cya m yaka doktrina ye velikim kontrastom iz suvoristyu bagatoh otciv proti rozkolu Shozhe ce motivovano ideyeyu sho vsi hto maye viru budut vryatovani hocha j pislya dovgih muk poglyad z yakim chasto borovsya sv Avgustin Donatisti ta katoliki pogodilisya shodo neobhidnoyi yednosti Cerkvi Pitannya bulo de cya Yedina Cerkva Optatus stverdzhuye sho ce ne mozhe buti lishe v kutochku Afriki ce maye buti catholica ce slovo vzhivayetsya yak substantiv yaka ye v usomu sviti Parmenian pererahuvav shist dotej abo vlastivostej Cerkvi z yakih Optat prijmaye p yat i stverdzhuye sho persha kafedra yepiskopska kafedra nalezhit katolikam a otzhe voni mayut usi inshi Ves rozkol vinik cherez svarku shodo yepiskopskoyi spadkoyemnosti v Karfageni 4 i mozhna bulo ochikuvati sho Optat zayavit pro ce vlastivist kafedri vkazuyuchi na zakonnist katolickogo spadkoyemstva v Karfageni Ale vin cogo ne robit Vin vidpovidaye Treba pereviriti hto pershij siv u krislo i de Vi ne mozhete zaperechiti sho vi znayete sho v misti Rimi Petru spochatku bulo vrucheno kafedru yepiskopa na yakij sidiv golova vsih apostoliv Petro zvidki vin takozh buv nazvanij Kifa v yakomu maye zberigatisya yednist odniyeyi kafedri vsima shob inshi apostoli ne stali kozhen za svoyu kafedru shob teper vin buv rozkolnikom i grishnikom yakij proti odnogo kafedri postaviv bi inshij Tomu v odnomu krisli yake ye pershim iz tih kogo vpershe siv Petro yakij stav nastupnikom Linusa Nizhche navedeno nepravilnij spisok pap yakij zakinchuyetsya slovami i Damasu Siriciyu yakij sogodni ye nashim kolegoyu z yakim uves svit z nami pogodzhuyetsya shlyahom peredachi rekomendacijnih listiv u spilnoti odnogo prichastya Rozkazhit nam pohodzhennya vashoyi kafedri vi hto bazhaye pretenduvati na svyatu Cerkvu dlya sebe Potim Optat vismiyuye nedavnyu spadkoyemnist donatistskih antipap u Rimi Optat stverdzhuye osoblivo v knizi V proti vchennya yake donatisti uspadkuvali vid sv Kipriana sho hreshennya tih hto ne ye Cerkvoyu ne mozhe buti dijsnim i vin viperedzhaye argument svyatogo Avgustina pro te sho vira hrestitelya ne maye znachennya oskilki vona ye Bog yakij daruye blagodat Vidomo jogo tverdzhennya pro ob yektivnu diyevist tayinstv ex opere operato Sacramenta per se esse sancta non per homines V iv Takim chinom u hreshenni povinni buti Svyata Trijcya viruyuchij i sluzhitel i yih znachennya znahoditsya v takomu poryadku tretij ye najmensh vazhlivim Dokoryayuchi svyatotatstvu donatistiv vin kazhe Sho takogo nechestivogo shob lamati shkrebti znimati zhertivniki Bozhi na yaki vi sami kolis prinosili na yaki i molitvi narodu i chleni Hrista buv ponesenij de buv poklikanij Bog Vsemogutnij de buv viproshenij i zijshov Svyatij Duh z yakogo bagato hto otrimav zaporuku vichnogo spasinnya i ohoronu viri ta nadiyu na voskresinnya Bo sho take vivtar yak ne misce Tila i Krovi Hristovih U knizi VII dodayetsya pomitnij argument na korist yednosti svyatij Petro najtyazhche zgrishiv i vidriksya vid svogo Vchitelya ale vin zberig klyuchi i zadlya yednosti ta miloserdya apostoli ne vidokremlyuvalisya vid jogo spilnoti Takim chinom Optat zahishaye gotovnist katolikiv bez trudnoshiv povernuti donatistiv do yednosti bo v Cerkvi zavzhdi povinni buti grishniki a kukurudza zmishana z psheniceyu ale miloserdya pokrivaye bezlich grihiv Literaturna ocinka red Stil Svyatogo Optatusa energijnij i zhivij Vin pragne do lakonichnosti j efektu a ne do plinnih periodiv i ce nezvazhayuchi na lagidnist i miloserdya yaki tak divuyutsya v jogo polemici proti svoyih brativ yak vin napolyagaye na tomu shob nazivati donatistskih yepiskopiv Vin bagato vikoristovuye svyatogo Kipriana hocha i sprostovuye svoyu pomilkovu dumku pro hreshennya ne kopiyuye jogo legkij stil Jogo opisi podij chudovi ta yaskravi Divno sho Dyupen mav nazvati jogo minus nitidus ac politus bo i v slovah yaki vin vikoristovuye i v yihnomu poryadku vin led ne zvinuvachuyetsya v dorogocinnosti Vin takij zhe strogij yak Kiprian shodo metrichnih kadencij naprikinci kozhnogo rechennya Vin ochevidno buv lyudinoyu horoshogo smaku a takozh visokoyi kulturi i vin zalishiv nam u svoyemu yedinomu tvori pam yatnik perekonlivoyi dialektiki vitonchenoyi literaturnoyi formi ta hristiyanskogo miloserdya Ale zagalne zvedennya jogo argumentiv ne tak dobre yak rozvitok kozhnogo okremo Jogo alegorichni interpretaciyi ye nadumanimi ale interpretaciyi Parmeniana ochevidno buli she bilsh ekstravagantnimi Dodatok mistiv vazhlive dosye dokumentiv yaki ochevidno buli zibrani yakimos katolickim superechlivcem mizh 330 i 347 rokami Cya kolekciya bula vzhe ponivechena koli yiyi perepisav perepisuvach z yedinogo rukopisu yakij zberig jogo i cej rukopis nepovnij tak sho nam dovoditsya shkoduvati pro vtratu znachnoyi chastini cogo pershoklasnogo materialu dlya rannoyi istoriyi Rosiyi Donatizm Mi mozhemo skazati sho bulo vtracheno za citatami zroblenimi samim Optatom i Avgustinom Shanuvannya red Sv Optat ochevidno nikoli ne otrimuvav zhodnogo cerkovnogo kultu ale jogo im ya bulo vneseno v rimskij martirolog 4 chervnya hocha vono zovsim nevidome vsim starodavnim martirologam i kalendaryam Kostyantinivski listi v dodatku proti donatistiv red Pislya osnovnoyi chastini roboti Optatusa spochatku bez nazvi teper chasto zgaduyetsya yak Proti donatistiv ye dodatok sho skladayetsya z desyati oficijnih dokumentiv sho stosuyutsya donatistskoyi shizmi Shist z nih 3 5 6 7 9 i 10 stverdzhuyut sho ce listi napisani Kostyantinom i adresovani riznim sub yektam prichetnim do donatistskoyi shizmi vklyuchayuchi miscevih chinovnikiv 3 i 7 Katolicki tobto antidonatski yepiskopi 5 9 i 10 i odin 6 yepiskopam donatistam Takim chinom listi pokazuyut osobistu uchast rimskogo imperatora v donatistskij superechci mizh 312 313 i 330 rokami nashoyi eri 5 Yihnya avtentichnist yak i avtentichnist inshih chotiroh dokumentiv bula dzherelom naukovih diskusij z dev yatnadcyatogo stolittya hocha zaraz voni yak pravilo vvazhayutsya avtentichnimi 6 Spravzhnist deyakih abo vsih dokumentiv bula zaperechena takimi vchenimi yak Otto Sik 1889 7 P yer Batiffol 1914 8 Vilyam H yu Klifford Frend 1952 9 ta Hajnc Kraft 1955 10 Tim chasom avtentichnist deyakih abo vsih dokumentiv zahishali Luyi Dyushen 1890 11 Norman Hepbern Bejns 1925 1931 12 13 H Chedvik 1954 14 i Charlz Odal 1993 15 Spravzhnist dokumentiv chasto oskarzhuyetsya na osnovi nibito anahronizmiv u tekstah P yer Batiffol napriklad vidkinuv avtorstvo Konstanciana dlya Dodatka 5 cherez vikoristannya v nomu specialno hristiyanskih formul i hristiyanskih doktrin yaki na jogo dumku Kostyantin ne vikoristav bi Charlz Odal 1993 oskarzhiv poglyad Batiffola 16 M V Edvards stverdzhuvav sho dodatok ne buv vidredagovanij samim Optatusom a zdayetsya buv skladenij afrikancem sho nalezhit do katolickoyi partiyi Po pershe Dodatok 5 buv skladenij pid chas Arlskogo soboru 314 a ne pid chas pidgotovki do Rimskogo soboru 313 yak pripuskaye Optat Po druge dva zgadani Optatom dokumenti poslannya donatistiv do Kostyantina citovanij na I 22 i protokol Cirti na yakij Optat natyakaye na I 14 ne vklyucheni v dodatok Oskilki dokumenti perevazhno mistyat listi oficijnoyi korespondenciyi mizh imperatorom Kostyantinom ta osobami yaki mayut vladu v Africi ta Numidiyi abo listi napisani v cih provinciyah i pid naglyadom miscevih magistrativ Edvards pripuskaye sho nash arhivist tobto uporyadnik dodatka Takim chinom shozhe vin buv afrikancem z katolickoyi partiyi yakij mav dostup do publichnih zapisiv u svoyij vlasnij krayini ale ne mav zhodnoyi torgivli z donatistami i ne namagavsya zbirati dokazi za kordonom 17 Dzherela red Shvidki posilannya na okremi knigi ta chastini knigi Proti donatistiv u perekladi 1917 roku www tertullian org Editio princeps bulo stvoreno Kohleyem Majnc 1549 Bilshe rukopisiv vikoristovuvav Balduyin Parizh 1563 i 1569 chij tekst chasto peredrukovuvavsya v XVII stolitti Vidannya Luyi Elli Dyupena vklyuchaye istoriyu donatistiv i geografiyu Afriki Parizh 1700 vona peredrukovana v Gallandi i Migne Patrologia Latina XI Najkrashe vidannya Zivza CSEL XXVI Viden 1893 z opisom rukopisiv Donatizm Onlajn dinamichna bibliografiya Mirej Labruss Dzherela Chretiennes 412 413German Ziben Fontes Christiani 56 2013Primitki red Edwards M W 1997 Optatus Against the Donatists Translated Texts for Historians Vol 27 Liverpool Liverpool University Press s xvi ISBN 9780853237525 Edwards M W 1997 Optatus Against the Donatists Translated Texts for Historians Vol 27 Liverpool Liverpool University Press s xvi xviii ISBN 9780853237525 Edwards M W 1997 Optatus Against the Donatists Translated Texts for Historians Vol 27 Liverpool Liverpool University Press s xxii ISBN 9780853237525 Lenski N 2016 Constantine and the Donatists Exploring the Limits of Religious Toleration In Wallraff M ed Religiose Toleranz 1700 Jahre nach dem Edikt von Mailand Berlin Boston Walter de Gruyter p 101 140 ISBN 9780853237525 Edwards M W 1997 Optatus Against the Donatists Translated Texts for Historians Vol 27 Liverpool Liverpool University Press s xxvi xxix ISBN 9780853237525 Corcoran Simon 1996 The Empire of the Tetrarchs Oxford Clarendon Press s 22 ISBN 0198149840 Seeck Otto 1889 Quellen und Urkunden uber die Anfange des Donatismus Zeitschrift fur Kirchengeschichte 10 505 568 Batiffol Pierre 1914 Review of Hermann von Soden Urkunden zur Enstehungsgeschichte des Donatismus Bulletin d Ancienne Litterature et d Archeologie Chretiennes 4 284 287 Frend William Hugh Clifford 1952 The Donatist Church A Movement of Protest in Roman North Africa Oxford Clarendon Press s 152 153 footnote 6 ISBN 0198264089 Kraft Heinz 1955 Kaiser Konstantins religiose Entwicklung Beitrage zur historischen Theologie Tubingen Mohr Siebeck Duchesne Louis 1890 Le dossier de Donatisme Melanges d archeologie et d histoire 10 589 650 doi 10 3406 mefr 1890 6653 Baynes Norman Hepburn 1925 Optatus Journal of Theological Studies 26 37 44 Baynes Norman Hepburn 1972 Constantine the Great and the Christian Church vid 2nd London Oxford University Press ISBN 0197256724 Chadwick H 1954 Review of W H C Frend The Donatist Church a Movement of Protest in Roman North Africa The Journal of Ecclesiastical History 5 1 103 doi 10 1017 S0022046900068123 Odahl Charles June 1993 Constantine Epistle to the Bishops at the Council of Arles A Defense of Imperial Authorship The Journal of Religious History 17 3 274 289 doi 10 1111 j 1467 9809 1993 tb00722 x Odahl Charles June 1993 Constantine s Epistle to the Bishops at the Council of Arles A Defence of Imperial Authorship The Journal of Religious History 17 3 274 289 278 footnote 11 doi 10 1111 j 1467 9809 1993 tb00722 x Edwards M W 1997 Optatus Against the Donatists Translated Texts for Historians Vol 27 Liverpool Liverpool University Press s xxvi xxvii ISBN 9780853237525 Posilannya red Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Optatus amp oldid 40332433