Нікола Вентола (італ. Nicola Ventola, нар. 24 травня 1978, Грумо-Аппула) — колишній італійський футболіст, що грав на позиції нападника. Молодіжний чемпіон Європи 2000 року.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 24 травня 1978 (45 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Грумо-Аппула, Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 185 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 80 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1993–1996 | «Барі» | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нікола Вентола у Вікісховищі |
Клубна кар'єра ред.
Ранні роки ред.
Народився 24 травня 1978 року в місті Грумо-Аппула, який знаходиться в провінції Барі. Дідусь Николи (теж Нікола) також був футболістом. Батько теж не був далекий від кальчо — він всіляко допомагав місцевій команді «Грумезе». Внесок Віто був оцінений владою по достоїнству, і після смерті батька стадіон в Грумо-Аппулі носить його ім'я. Сам же маленький Нікола Вентола починаючи з трьох років тільки й робив, що возився з м'ячем і згодом батько віддав хлопця в прімаверу «Барі», розуміючи, що в скромному «Грумезе» перспектив куди менше.
Три роки Вентола старанно займався в молодіжній команді «Барі» і навіть привернув увагу тренерів збірної Італії (U-15). На відміну від багатьох футболістів, Нікола не закинув навчання і старався якомога частіше відвідувати заняття. Вже будучи гравцем, що стабільно виходить на поле за першу команду «півнів», він таки закінчив школу за фахом «Юриспруденція».
«Барі» ред.
До основного складу «Барі» Вентолу підпустили в 16 років, при тому що тоді виступала в Серії А. Тренер головної команди «Барі» Джузеппе Матерацці, батько майбутнього чемпіону світу Марко, дав юнакові дебютувати в еліті в такому ранньому віці. Це сталося 6 листопада 1994 року в виїзному матчі чемпіонату проти «Фіорентини» (0:2). Після цього матчу Нікола більше в тому сезоні не грав, так як на позиції форварда за клуб грав знаменитий Ігор Протті, який через кілька сезонів отримав приз найкращого бомбардира чемпіонату, а також в заявці був ще один талановитий форвард Нікола Легроттальє.
У наступному сезоні склад «Барі» поповнив 29-річний швед Кеннет Андерссон. Вони на пару з Протті наколотили 36 голів, а Вентола здебільшого залишався на лавці, вийшовши на поле всього сім разів і не забивши. Втім, в тому «Барі», крім Кеннета і Ігора, не забивав майже ніхто — як результат 15-е місце і виліт. Після цього Протті перебрався в «Лаціо», Андерссон в «Болонью», а новий тренер Еудженіо Фашетті, що замінив Матерацці, привів у команду нових форвардів — молодих Марко Ді Вайо і Франческо Флакі, на фоні яких Вентола почав блищати — Марко і Ческо закінчили сезон з трьома голами кожен, Вентола ж відзначився 10 разів. Фашетті повністю довіряв тоді вже стабільному гравцеві молодіжки U-18, і молодий форвард став одним з відкриттів сезону, який Барі завершило на четвертій позиції, що дала право повернутися в еліту.
Наступний чемпіонат виявися для Вентоли останнім у рідній команді. Незважаючи на те, що через травму зіграв він всього вісім матчів, а забив двічі, «нерадзуррі» в особі президента Массімо Моратті не пошкодували віддати за багатообіцяючого аттакканте 9 млн доларів. Причиною такого рішення босів «Інтера» багато в чому став матч 33-го туру — Інтер на полі «Барі» комфортно вів 1:0 завдяки голу Роналдо, але на 86-й хвилині Вентола рахунок зрівняв, а за хвилину до фінального свистка представник ПАР Філ Масінга і зовсім шокував міланців.
«Інтернаціонале» та оренди ред.
Крім новачка Вентоли у розпорядженні тренера «Інтера» Луїджі Сімоні перед початком сезону 1998/99 на позицію форварда був Роналдо, Іван Саморано і Юрій Джоркаєфф. Крім того влітку «Інтер» поповнили Роберто Баджо і молодий Андреа Пірло, з яким Нікола швидко знайшов спільну мову і гравці стали найкращими друзями. Незважаючи на наявність таких зіркових конкурентів по позиції, Вентола і Пірло змогли зарекомендувати себе і часто отримували місце на полі. Тренери змінювалися — Інтер в тому сезоні встигли потренувати Мірча Луческу, Лучано Кастеллані і Рой Годжсон, але Вентола стабільно грав при кожному з них. Інтер сезон завалив, ставши восьмим, а Нікола провів, напевно найкращий свій чемпіонат, відзначившись у Серії А шість разів. Але куди більш значуща були голи 20-річного італійця в єврокубках — він відзначився чудовим ударом у ворота «Спартака» в груповому турнірі, а в чвертьфіналі навіть забив самому Петеру Шмейхелю.
Влітку 1999 року «Інтер» очолив Марчелло Ліппі і придбав Крістіана Вієрі. Його трансфер з «Лаціо» на той момент став найдорожчим в історії футболу. Залишилися в Мілані і Роналдо з Саморано, і Баджо, тому Вентола змушений був відправитись в оренду — в «Болонью», а Пірло був відданий «Реджині». У «Болоньї», якою тоді керував Франческо Гвідолін, Вентола зустрів старого приятеля Кеннета Андерссона і, як кілька років тому, не зміг виграти в нього конкуренцію. У парі зі шведом грати також не виходило, адже в «Болоньї» тоді ще й грала легенда клубу Джузеппе Сіньйорі, тому Вентола отримав роль третього нападника, і за сезон зіграв 15 матчів, в яких не забив жодного гола.
Повернувшись в «Інтер», Вентола дізнався, що знову не залишиться в команді. До «нерадзуррі» тоді приєдналися форварди Хакан Шукюр і Роббі Кін, а Вентола відправився в оренду в «Аталанту» в обмін на половину прав на молодого аттакканте Коррадо Коломбо. В новій команді Вентола продовжував забивати — 10 голів у 28 матчах за бергамасків у сезоні, після чого вкотре відбув до Мілана. Цього разу його зустрів новий тренер аргентинець Ектор Купер, а також нові форварди — сьєрра-леонець Мохаммед Каллон і бразилець Адріано. Цього разу Вентола залишився в команді, проте багато в чому через травми Вієрі і Роналдо. Тому коли Купер зробив ставку на дует Вентоли з Каллоном, молоді нападники виправдали її сповна. Але зірки повернулися, і довелося знову сідати на лавку. А, не потрапляючи до складу, Вентола геть забував про футбол. Не маючи якийсь час ігрової практики, швидко втягнутися в ігровий ритм для нього завжди було проблемою, а, коли в команді є легендарні бомбардири, сподіватися на везіння не варто.
| Я відбувся як футболіст, коли почав грати за «Інтер», але в професійному плані зробив багато помилок, та й травми не обійшли стороною. У Інтері почав добре — забив 3 голи в перших п'яти турах, частенько забивав і в Лізі чемпіонів. Ну а потім я погнався за ефемерними речами, там-то все і закінчилося. Люди з головою на плечах, на кшталт Пірло, залишилися, я — ні. Можливо, будь у мене тренером Моурінью, який був би зі мною суворий як з Балотеллі, то все склалося б інакше | ||
— Нікола Вентола |
.
Останні роки ред.
Травма не дозволила Вентолі вийти на поле в наступному сезоні, після чого була нова оренда, цього разу в «Сієну», де провів наступний сезон. Після цього рік виступав в оренді за англійський «Крістал Пелес», але через травми зіграв лише у трьох матчах.
Влітку 2005 на правах оренди приєднався до «Аталанти», де провів два сезони, після чого перейшов у «Торіно». В кінці сезону 2008/09 туринці вилетіли до Серії B, і контракт з Вентолою не був продовжений.
Після цього гравець довгий час не міг знайти команду. Були пропозиції від «Фрозіноне» і «Модени», але Вентола вважав нижче своєї гідності приймати такі варіанти. Переговори з «Барі» і «Катанією» зірвалися, і Вентола зіткнувся з перспективою зав'язати з футболом в 30 років. Але старий друг екс-воротар «Барі» Альберто Фонтана запропонував поспілкуватися з керівництвом «Новари», з якою в листопаді 2009 року Вентола підписав контракт і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до Серії Б. 11 лютого 2011 року через постійні проблеми з травмами нападник оголосив про своє завершення кар'єри.
Виступи за збірні ред.
1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 24 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 17 забитими голами.
Протягом 1996–2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, разом з якою поїхав на молодіжний чемпіонат Європи, що пройшов влітку 2000 року в Словаччині. Італійці під керівництвом Марко Тарделлі перемогли, у фіналі обігравши чехів, найкращим бомбардиром турніру став Андреа Пірло, але й Вентола був основним гравцем тієї збірної. Двічі він вийшов в основі, двічі з'явився на заміну і забив у ворота збірної Туреччини в півфіналі. Та ж команда взяла участь і в Олімпіаді в Австралії — італійці вийшли з групи, але в першому раунді плей-оф поступилися Іспанії. Всього на молодіжному рівні зіграв у 25 офіційних матчах, забив 12 голів.
1998 року викликався до складу національної збірної Італії, але весь матч просидів на лавці і на поле так і не вийшов.
Статистика виступів ред.
Статистика клубних виступів ред.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 1994-95 | «Барі» | A | 1 | 0 | КІ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 1 | 0 |
| 1995-96 | A | 7 | 0 | КІ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 7 | 0 | |
| 1996-97 | B | 28 | 10 | КІ | 3 | 0 | — | — | — | — | — | — | 31 | 10 | |
| 1997-98 | A | 8 | 2 | КІ | 4 | 1 | — | — | — | — | — | — | 12 | 3 | |
| Усього за «Барі» | 44 | 12 | 7 | 1 | — | — | — | — | 51 | 13 | |||||
| 1998-99 | «Інтернаціонале» | A | 21+2 | 6+1 | КІ | 7 | 1 | ЛЧ | 7 | 3 | — | — | — | 37 | 11 |
| 1999-00 | «Болонья» | A | 14 | 0 | КІ | 2 | 2 | КУЄФА | 5 | 2 | — | — | — | 21 | 4 |
| 2000-01 | «Аталанта» | A | 28 | 10 | КІ | 4 | 1 | — | — | — | — | — | — | 32 | 11 |
| 2001-02 | «Інтернаціонале» | A | 16 | 4 | КІ | 2 | 1 | КУЄФА | 9 | 5 | — | — | — | 27 | 10 |
| 2002-03 | A | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | — | — | — | 0 | 0 | |
| 2003-04 | «Сієна» | A | 28 | 4 | КІ | 4 | 1 | — | — | — | — | — | — | 32 | 5 |
| 2004-05 | «Інтернаціонале» | A | — | — | КІ | — | — | ЛЧ | 1 | 0 | — | — | — | 1 | 0 |
| Усього за «Інтернаціонале» | 37+2 | 10+1 | 9 | 2 | 17 | 8 | — | — | 65 | 21 | |||||
| 2004-05 | «Крістал Пелес» | ПЛ | 3 | 1 | КА+КЛ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 3 | 1 |
| 2005-06 | «Аталанта» | B (ІІ) | 35 | 15 | КІ | 2 | 0 | — | — | — | — | — | — | 37 | 15 |
| 2006-07 | A | 29 | 6 | КІ | 3 | 2 | — | — | — | — | — | — | 32 | 8 | |
| Усього за «Аталанту» | 92 | 31 | 9 | 4 | — | — | — | — | 101 | 35 | |||||
| 2007-08 | «Торіно» | A | 21 | 4 | КІ | 1 | 1 | — | — | — | — | — | — | 22 | 5 |
| 2008-09 | A | 14 | 2 | КІ | 2 | 0 | — | — | — | — | — | — | 16 | 2 | |
| Усього за «Торіно» | 35 | 6 | 3 | 1 | — | — | — | — | 38 | 7 | |||||
| 2009-10 | «Новара» | ПД (ІІІ) | 17 | 4 | КІ+КІ-ЛП | 0 | 0 | — | — | — | СК-ЛП | 2 | 0 | 19 | 4 |
| 2010-11 | B (ІІ) | 9 | 0 | КІ | 3 | 0 | — | — | — | — | — | — | 12 | 0 | |
| Усього за «Новару» | 26 | 4 | 3 | 0 | — | — | 2 | 0 | 31 | 4 | |||||
| Усього за кар'єру | 279+2 | 68+1 | 37 | 11 | 22 | 10 | 2 | 0 | 342 | 90 |
Титули і досягнення ред.
- Переможець Середземноморських ігор: 1997
- Чемпіон Європи (U-21): 2000
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- ↑ Di Chiara, Filippo. . www.gazzetta.it. La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- (Italian). inter.it. 24 червня 2000. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 18 липня 2009.
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- Тот, кто не дождался Моуриньо
- . BBC. 7 травня 2005. Архів оригіналу за 6 грудня 2005. Процитовано 20 жовтня 2009.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 21 червня 2007.
- . 27 січня 2011. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- ↑ В плей-оф за вихід у Кубок УЄФА 1999-00.
Посилання ред.
- Нікола Вентола на сайті transfermarkt.com (англ.)
- (італ.)
| Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |