Номенклату́ра (від лат. nomenclatura, перелік, список) — система позначень або окреме позначення (інакше: номен) класу предметів, що належать до одного ряду на основі вибраних зовнішніх ознак чи статичних оцінок цих предметів (наприклад, "Ан-24", "ЗАЗ-968", "Електрон Ц 380 Д", тощо — номенклатура товарів котрі випускалися в Україні у 1970...80-і). Номенклатура є проміжною ланкою між термінами та власними назвами, не маючи водночас, як і власні назви, означувальної функції. Отже, головним призначенням номенклатури, є називне. За основу номенклатури беруться абстрактні та умовні символи, головним завданням яких є надати якнайбільше зручні способи позначення предметів без прямого стосунку до потреб теоретичної думки, шо оперує цими речами. Номени відрізняються від термінів також високим ступенем ідіоматичності, оскільки значення номенклатурних одиниць майже зовсім не розкривається за допомогою внутрішньої форми. Звідси треба зробити висновок про те, що номени — складова частина системи мови науки і техніки — не є в стислому розумінні власне термінами, хоча номен може входити до складу термінології загалом.
Номен виступає як відносно довільна "етикетка" предмета, конвенційно "прикріплена" представниками відповідної галузі знання і не зазіхає на розкриття або хоча б часткове відображення в її формі лексичного значення. Заразом слід пам'ятати про те, що вирішення проблеми нормалізації номенклатурних утворень не належить назагал до повноважень філології, норми в сфері знаків, символів. Номенклатури не мають прямого стосунку до норм мови (за винятком хіба норм орфографії) та встановлюються не лінгвістами, а винятково фахівцями певної галузі науки чи техніки.
Походження Редагувати
Номенклатура — (лат. nomenclatura – перелік, список імен, від nomen – ім’я, назва і саlаrе – скликати).
Термін номенклатура походить із Стародавнього Риму, де «номенклатором» називали раба, котрий оголошував імена гостей на урочистих зібраннях. Загалом, номенклатура – явище, притаманне насамперед тоталітарним політичним системам 20 століття із суспільствами закритого типу, зокрема й для радянської адміністративно-командної системи. До відновлення незалежності 1991 року, в Україні існувала особлива невелика ланка суспільства – партноменклатура, яка поєднувала привілейовану касту партійних (в державі була єдина керівна партія КПУ) працівників, котрі мали окремі поліклініки, санаторії, тощо. Впродовж її утворення і поповнення, добір кадрів на основі «ділових якостей» поступово було витіснено набором за політичними ознаками, насамперед – за відданістю «лінії партії» а згодом, якомусь певному керівнику.
В літературі Редагувати
У літературному житті номени часто вживалися для позначення певної течії, угрупування, салону тощо. Такий номен лише метонімічно або метафорично відбивав своєрідність називаного явища, одну його особливість. Відповідний номен міг бути впроваджений учасниками певної групи, але рівно ж іншими особами. Поряд із серйозними назвами мали місце жартівливі, хоча теж узвичаєні, інколи номен позначав структуровану організацію з певною розробленою програмою дій. Такою була, наприклад, італійська літературна академія "Аркадія" (заснована в Римі 1690 року) для захисту "гарного смаку". Філії академії існували в багатьох містах. Діяльність "Аркадії" припинилася аж 1925 року. У більшості випадків номен позначає швидкоплинний феномен. Такими є у французькій літературі "Бесіда" (1549-53), що згодом взяла назву "Плеяда"; салон Рамбуйє або "Блакитна кімната" (1608-55); гурток романтиків 1820-х років "Сенакль" (тобто 'Трапезна'); "Парнас" (1866-76). В Англії — "Озерна школа" ("лейкісти"). "Сердиті молоді люди" (1950-ті роки). У Німеччині — "Буря і натиск" (1767-85), "Союз гаю" (1772), "веймарський класицизм" (1780-90 роки). У літературі США — "розгортачі бруду" (1909-17). До цього типу належить міжнародний номен "Втрачене покоління". У Царській Росії — "Арзамас" (1815-18), "Зелена лампа" (1819-20), "Тілея" (1910 роки), "Серапіонові брати" (1914-18). У Польщі — "Молода Польща" (1890-1911), "Скамандер" (1918-39). В Україні — "Молода муза" (1906-09), "Плуг" (1922-31), "Гарт" (1923-25), "Авангард" (1926-29). У Грузії — "Блакитні роги" (1914-18). Однотипна номенклатура існує в інших мистецтвах: "Могутня купка", "барбізонці", "передвижники". Деякі номени дістали прозивне значення та вживаються в ширшому значенні: "плеяда" або "сенакль" (у французькому літературознавстві — прозивне означення літературного об'єднання). До номенклатури можна віднести вирази "золотий вік", "срібний вік" літератури — первісно римської, згодом вживається також щодо іншого (наприклад, української) літератури.
Предмети, що належать до одного ряду номенклатурних утворень в інших сферах Редагувати
Номенклату́ра (від лат. nomenclatura, перелік, список) — багатозначний термін, який визначає сукупність:
- Назв продукції, що виробляється. Наприклад: номенклатура кабелів, тросів, електродвигунів, центрифуг тощо;
- Схвалених для наукового вжитку назв, термінів, котрі застосовуються в тій чи іншій галузі знання;
- Бухгалтерських рахунків;
- Документів. Наприклад: номенклатура карт - система позначень окремих аркушів мап;
- Систематизований перелік найменувань справ із зазначенням строків зберігання;
- Працівники, призначені чи затверджені вищими органами на керівні посади;
- Прошарок радянського суспільства у значенні Партноменклатура — чільний суспільний прошарок, клас в соціалістичному суспільстві.
Деталізація джерел Редагувати
- ↑ Номенклатура // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 376-377. — 634 с. ISBN 966-7577-88-0
- Горбатенко, В. П. (2021). Номенклатура (Ukrainian) 23. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
Посилання Редагувати
- В. П. Горбатенко, В. Л. Коваленко, В. П. Нагребельний. Номенклатура // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974., стор. 469.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т.В. – Вишгород, 2014.
- Номенклатура // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 376. — 634 с.