Новохо́ртиця — село в Україні, у Софіївській селищній громаді Криворізького району Дніпропетровської області.
село Новохортиця | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Криворізький район |
Громада | Софіївська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA12060270190047626 |
Облікова картка | Новохортиця |
Основні дані | |
Населення | 97 |
Поштовий індекс | 53160 |
Телефонний код | +380 5650 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°02′50″ пн. ш. 33°48′14″ сх. д. / 48.04722° пн. ш. 33.80389° сх. д.Координати: 48°02′50″ пн. ш. 33°48′14″ сх. д. / 48.04722° пн. ш. 33.80389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 106 м |
Місцева влада | |
Карта | |
Новохортиця | |
Новохортиця | |
Мапа | |
Населення — 97 мешканців.
Село Ной-Хортиця засноване у 1872 р., коли колонія Хортиця започаткувала дочірню колонію Баратов. Більшість колоністів прибули на нові землі із села Хортиця, назвавши нове село іменем свого попереднього поселення. Ной-Хортиця була запланована у традиційний менонітський спосіб: головна вулиця із садибами по її обидва боки. Подвір’я з одного боку виходили до струмка. З південного боку струмка селяни збудували греблю, що забезпечувало їм можливість накопичувати воду. Спочатку у селі було утворено 36 господарств, кожне з яких розташовувалося на 50 десятинах землі.
Окрім головної, село мало й бічну вулицю, що проходила неподалік від центру села. На ній, у місці перетину головної вулиці, розмістилися церква, школа та сільський магазин. По інший бік від струмка жили безземельні мешканці Ной-Хортиці. Школа у селі почала діяти з 1873 р. У 1890 р. її будівлю значно розширили. Богослужіння спочатку відправляли у приватних будинках та стодолах, аж поки у 1908 р. не збудували нової споруди церкви. Вона діяла до 1929 р., коли влада зробила в ній школу. У селі працював вітряний млин та магазин. У 80-х роках ХІХ ст. Генріх Дік збудував у Ной-Хортиці новий потужний паровий млин. Наступний подібний млин звів Петер Ремпель. Обидва млини були побудовані з каменю.
У 1898 р. населення Ной-Хортиці налічувало 390 осіб, а у 1918 р. зменшилося до 300. Загальна площа сільських угідь становила 1 895 десятин. Після 1928 р. усю землю конфіскували та націоналізували. Тут був організований колгосп «Надія». Сьогодні село називається Новохортиця. Збереглося лише кілька менонітських споруд. Нагробки старого менонітського цвинтаря використані новими господарями під будівництво фундаментів. Однак не всі. Ідентифіковано кілька нагробних плит, на яких можна прочитати прізвища.
Перші роки поселення
План розвитку передбачав заснування села в долині струмка. Ной-Хортиця складалася з тридцяти шести «нових» фермерів.
На кожного селянина мало припадати 50 десятин, решта 94 десятини відводилася як запас землі для створення майбутніх дочірніх колоній. До Новохортиці здебільшого переселилися селяни з Хортиці. Заявка для тих, хто бажав переселитися в майбутню дочірню колонію, передбачала початковий внесок або депозит.
Існує згадка, що Якоб Епп, чоловік з обмеженими фінансовими можливостями, хвилювався, чи вистачить його вкладу. 1 листопада 1871 року всі майбутні поселенці зібралися для жеребкування місця розташування садиб і внесення початкового внеску за землю. Після цього мешканці обирали старосту свого села.
Дітріх Тіссен став першим старостою Ной-Хортиці. Додатково було обрано трьох чоловіків, які допомагали землеміру Пітеру Регієру встановлювати межі села між іншими населеними пунктами, а також між садибами мешканців. Межі між володіннями розмічали одноборозним плугом.
У березні 1872 року потенційні поселенці зі своїм майном почали переїжджати у будинки. Вони почали орати, сіяти, випасати худобу, заготовляти корм і опалювальний матеріал на зиму, зводити будівлі. Деякі поселенці будували тимчасові будинки (землянки), які наполовину закопували в землю, щоб було тепло взимку.
На першу зиму частина поселенців була змушена переїхати у Кам’янку (єврейське село), щоб діти могли продовжити навчання. Але все-таки завдяки тому що, будівельна програма Ной-Хортиця була досить просунутою, більшість перших переселенців залишилися на місці у першу зиму. Навесні поселенці інспектували ґрунт на предмет однорідності й оглядали поля, готуючись до посіву. Дещо відчувалися труднощі з пошуком питної води: лише одна десята частина криниць мала воду, придатну для худоби. Кращу воду знайшли відразу за селом.Земля між струмком і головною вулицею мала ґрунти з високим вмістом солі, що впливало на ріст садів і городів. У деяких районах були ґрунти з таким високим вмістом солі, що навіть стійкі до солі рослини не могли вижити. Здавалося, що земельні інспектори, які вибирали місце для села, можливо, не знали про засоленість ґрунтів і вплив на ріст і продуктивність рослин.
У перші роки оброблялися лише невеликі поля. Їх засівали вручну, восени урожай косили ручною косою, зв’язували в снопи, а потім молотили важким рифленим каменем на току біля хліва.
Шкільне навчання та церковні служби в початковий період проводилися в домівках. Було створено Менонітську церкву Ной-Хортиці й обрано місцевого лідера. Хрещення та причастя відслужив ельтестер (старійшина) із колонії Хортиця. Деякі з поселенців були пасторами (наприклад, Якоб
Паеткау, Антон Зудерман і Ґергард Енс у Ной-Хортиці).
Серед перших поселенців Ной-Хортиці:
Дітріх Тіссен (перший староста),
Петер Блац,
Йоганн Барґен,
Гайнріх Нойфельд,
Йоганн Андрес,
Якоб Савацький (помер 5 червня 1872, перша смерть),
Даніель Янцен,
Йоганн Дік,
Ґергард Тіссен,
Клас Тіссен,
Дайтріх Браун,
Якоб Нойфельд
Йоганн Вір,
Пітер Каспер,
Джон Вілер,
Пітер Блок,
Пітер Епп,
Абрам Ісаак
Пітер Пітерс.
ДОКУМЕНТАЛЬНІ ЗГАДКИ
Массив колоний Шляхтин и Баратов (Schlachtin+Baratow)
- Герцен Франц Я. / Goerzen Franz. J. Черепичный завод. Упоминается в 1910 г.
- Штайнфельд / Steinfeld / Каменнополь. Веселотерновская вол. Клейма на черепице: Ф.Я.ГЕРЦЕНЪ; Ф.Я.ГЕРЦЕНЪ. КАМЕНОПОЛЬ. Клеймо на кирпиче: Г. Каменное Поле, Шевченковский (бывший Орджоникидзевский) сельский совет, Криворожский р-н, Днепропетровская обл.
- Генрихс Каспер / Henrichs Kasper. Кирпично-черепичный завод. Упоминается в 1910 Местонахождение – там же. Клеймо на кирпиче: К.
- Фрезе Иоган Иоганович / Froese Johann Johann. Кирпичный завод. Указан в списке недвижимых имуществ, на которых неправильно числятся недоимки земских сборов, подлежащие сложению, на октябрь 1899 г., по случаю закрытия завода.
- Гринфельд / Gruenfeld / Зеленополь. Марьяновская вол. Зеленое Поле, Шевченковский сельский совет, Криворожский р-н, Днепропетровская обл.
- Дик Петр Абрамович / Dyck Peter Abram. Кирпичный завод. Не работал с мая 1901 г. Указан в списке недвижимых имуществ, на которых числятся недоимки земских сборов, подлежащие сложению со счетов [13]. Марьяновская волость. Конкретное местоположение не указано.Софиевский или Криворожский р-н, или вблизи них; Днепропетровская обл.
Географія ред.
Село Новохортиця знаходиться на відстані 2 км від села Вишневе. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога Н11.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 93,8 % |
російська | 6,2 % |
Інтернет-посилання ред.
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |